Еволюція систем цінностей в історичному розвитку

Системи моральних цінностей визначають поведінку людини, ставлячи перед ним головні і другорядні цілі, до досягнення яких він прагне. Їх вивчає аксіологія – вчення про цінності, в якому взаємодіють поняття і методи багатьох гуманітарних наук. Системи цінностей основної маси людей, з одного боку, визначають поведінку кожного Людини, з іншого – самі змінюються в залежності від етапів історичного розвитку, стадій етногенезу і об’єктивних умов життя. Л. Н. Гумільов зазначив, що у всіх етноси, історія яких доступна достовірного дослідженню за описами сучасників, різних стадій етногенезу відповідало домінування різних цінностей. У фазі пасіонарного підйому люди, що визначають поведінку всього етносу, керуються почуттям обов’язку і вважають за необхідне «бути тим, ким ти повинен бути», і заради досягнення ідеалу, навіть абсолютно ілюзорного, готові віддати життя не тільки чужу, а й свою. Поступово, зі зниженням в етносі рівня пасіонарності, в системі цінностей людей на перші місця виходять все більш егоїстичні мотиви: «будь самим собою», «будь як усі», «яке мені діло до всіх до вас». Можна підібрати й інші вирази для характеристики відносин особистості та етносу, до якого конкретна людина належить.

 

Ясно, що стійкість етносу як деякого єдності поступово зменшується, і хоча накопичуються багатства, розвиваються мистецтва і наука, при зіткненні з молодим, що мають високий рівень пасіонарності етносом старий етнос виявляється приреченим. Це надзвичайно цікавий аспект історії людства, дуже яскраво описаний у кількох книгах Л. Н. Гумільова, що вийшли, в основному, в 80-90 роки. Напевно, закони етногенезу, описані в них, застосовні і до сучасної ситуації. Європейський суперетнос вже достатньо старий, він пережив стадії високої пасіонарності в Середні століття, і визнання прав людини, особистості, головною цінністю на заході історії етносу цілком закономірно. Російський етнос суттєво, принаймні на 500 років, молодше, в ньому ще досить високий рівень пасіонарності, і як би ми не хотіли сприйняти європейські принципи (современние!) взаємовідносин людини і держави, це буде, принаймні, складно. Слова «патріотизм» і «любов до Батьківщини», якщо закони етногенезу справедливі, довго ще не стануть у нас визначеннями відсталості.

 

Проте покладатися на те, що міжетнічні проблеми, як це було в історії, вирішаться самі собою, сучасне людство не має права. Занадто поширений був у нашому історичному минулому силовий, військовий метод вирішення міжетнічних проблем. Спалахи націоналізму, супроводжуючі розпад Радянського Союзу та Югославії, обходяться всім залученим в них сторонам занадто дорого. Тим і цінно знання законів природи і суспільного розвитку, що ми, не будучи в змозі їх скасувати, можемо враховувати їх дію і відповідно будувати зовнішню і внутрішню політику країн. В умовах розвитку глобальної екологічної кризи люди повинні усвідомити необхідність активного формування такої системи загальнолюдських цінностей, яка належатиме не одному, нехай самому економічно і технічно розвиненому і сильному суперетносу, але всім народам Землі. Ця система цінностей не повинна ущемляти рівні права всіх народів, як і всіх людей. Вона повинна бути орієнтована на узгодження національних і загальнолюдських цінностей.

 

Серед цих цінностей на перших місцях повинні бути завдання збереження природи нашої планети, запобігання подальшого розвитку екологічної кризи, її подолання, а вже з цих позицій слід, може бути, оцінювати права людини і права держав. Деякий зловживання словом «повинен» в цьому випадку не просто відображає абстрактний ідеал. Нехтування необхідністю змінити основи життя людства на Землі призведе до тих великих трагедій в житті наших дітей та онуків, чим повільніше ми будемо це «повинен» перетворювати на «є».

ПОДІЛИТИСЯ: