Етнічна картина Африки

У сучасній Африці налічується більше 1 тисячі етносів і більше 700 мов корінних жителів. Пояснюється подібна етнічна і лінгвістична строкатість тим, що більшість народів континенту знаходиться ще на стадії формування народностей. У Європі процес переродження племен зайняв кілька сот років, а в Африці він протікає на наших очах починаючи з другої половини XX століття (див. так само статтю ” Населення Землі “).

До I тисячоліття до н. е.. більша частина материка була заселена негроїдними племенами, а на крайній півночі – європеоїдними. Аридизация клімату і наступ пустелі Сахара привели до відтоку з пустельній області Північної Африки значного населення, що перемістився в західну і центральну частину материка. На рубежі нашої ери почалося одне з найпотужніших в історії Африки міграційних рухів. З території, розташованої на кордоні Камеруну і Нігерії і примикає до узбережжя Гвінейської затоки, предки сучасних народів банту почали свій рух на схід, а потім на південь. На території Південного Заїру ними було засновано своєрідний «етнічний плацдарм», з якого пізніше вони почали свої походи у всіх напрямках, причому один з них привів їх практично на свою прабатьківщину.
Наприкінці минулого ери почалося заселення острова Мадагаскар. Зі сходу сюди прийшли монголоїди, вихідці з Південно-Східної Азії, а із заходу – Негроїди з материка. В результаті їх змішування і утворилися сучасні малагасійці.

Початок нашої ери пройшло в Північній Африці під знаком завойовницьких походів арабів, що супроводжуються переселенням кочових арабських племен. На картосхемі видно, який великий ареал розселення був характерний для бушменів і готтентотів. В результаті європейської колонізації, що розпочалася з переселення сюди вихідців з Голландії, вони були в основному знищені, а частина мігрувала в абсолютно непотрібну європейцям пустелю Калахарі.
Мова африканських країн
Незважаючи на величезну етнічну та мовну строкатість в Африці, в узагальненому вигляді можна говорити про те, що більша частина заселена народами, що говорять на нігеро – кордофанськую і семіто – хамітських мовами.

Про етнічну складнощах більшості африканських країн можна судити на прикладі Нігерії.
200 різних мов і діалектів. Постійні конфлікти між трьома найбільшими народностями: Хуасі, йоруба, бо (разом вони складають майже 2/3 населення). Є великі племена, але є й такі, які вміщаються в одному-двох селах. Про приналежність до кожного з них раніше легко було судити по татуюванням і племінним знакам на обличчях або грудей. Сьогодні люди користуються кількома мовами (особливо в містах): одним – вдома, іншим – на роботі, третій – на ринку. Влада навіть намагалися створити штучну мову, загальний для всієї Нігерії, – «гуоса», але з цієї затії нічого не вийшло. Було прийнято рішення, що в діловодстві можна використовувати англійську або один з трьох мов найбільших народностей країни.

В Африці часто офіційним був мову тієї країни, чиєю колонією була дана африканська країна. Найбільш поширені в Африці в якості офіційних три мови. З 55 країн Африки на початку 90 -х рр.. в 17 – французька (в 4 з них разом з арабським), в 16 країнах – англійська (в 9 з місцевими мовами), в 11 країнах – арабська (в 4 – разом з французьким). Зрозуміло, чому французька та англійська є найпоширенішими офіційними мовами – велика частина африканських країн донедавна була колоніями Франції та Англії. Тільки лише в 1/5 всіх африканських країн офіційним є одна з мов корінного населення.

Етнічну і лінгвістичну строкатість в Африці доповнює і картина розповсюдження релігій. До теперішнього часу найбільш поширені три групи релігій.
До I тисячоліття н. е.. в Африці майже скрізь переважали традиційні культи і вірування. Тільки у II ст. н. е.. в Єгипет проникло з Південно-Західної Азії християнство, але широкого поширення в ту пору не отримало, за винятком Ефіопії. З X -XI ст. разом з арабськими завойовниками став широко поширюватися іслам. Проникнення європейців до Африки супроводжувалося і їх релігійним наступом. Португальські католики – місіонери були «піонерами» широкого проникнення християнства (починаючи з XV ст.).

Іслам найбільше (і дуже компактно) поширений на півночі. Тут, в багатьох країнах майже все населення – мусульмани. Велика частина центральної, південної та «шматочок» західної Африки являє собою територію, в якій у різних поєднаннях паралельно співіснують християнство і місцеві релігійні течії. Найбільше прихильників місцевих релігій в Ліберії і Центральноафриканській Республіці (приблизно по 3/4 від загального числа віруючих). У маленьких острівних державах – Кабо -Верде, Сан -Томе і Прінсіпі практично все населення – християни. З більших держав християнство значно переважає в Намібії, Лесото, Екваторіальній Гвінеї. Унікальний Маврикій: більше половини його населення – індуїсти. Цю релігію сповідують нащадки людей, вивезених для роботи на місцевих плантаціях цукрової тростини в XIX -XX ст.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Сестьєре ді Кастелло