Енергетична проблема людства та шляхи її вирішення

Паливно-енергетична промисловість. Склад, значення в господарстві, особливості розміщення. Енергетична проблема людства та шляхи її вирішення. Проблеми охорони навколишнього середовища

Всю історію людського суспільства дуже спрощено, можна уявити як послідовність періодів використання різних енергетичних ресурсів (різних видів палива та енергії).

Паливно-енергетична промисловість – це комплексна галузь, що має в якості природної основи паливно-енергетичні ресурси різних типів і подразделяющаяся як єдиний паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) на ряд субгалузей:

1) видобуток і переробку паливних ресурсів (нафтова, газова і вугільна промисловість);

2) виробництво електроенергії (теплова електроенергетика, гідроелектроенергетика, атомна енергетика, електроенергетика, задіє альтернативні джерела енергії);

3) розподіл і транспортування палива та електроенергії (у тому числі газо- і нафтопровідний транспорт, лінії електропередач).

Таким чином, в даний час ключовими галузями паливно-енергетичного комплексу є: нафтова, вугільна і газова промисловість.

Найбільше значення в епоху науково-технічної революції придбала електроенергетика – найбільш наукомістка галузь паливно-енергетичної промисловості.

Загальносвітова структура виробництва електроенергії виглядає наступним чином:

а) теплові електростанції (ТЕС) – 60%;

б) гідроелектростанції (ГЕС) – 20%;

в) атомні електростанції (АЕС) – 18%;

г) електростанції, що використовують альтернативні джерела енергії (сонячні (геліоелектростанції), приливні, вітрові, геотермальні) – 2%.

Таким чином, очевидно, що переважає використання викопного сировини для виробництва електроенергії.

Охорона навколишнього середовища в рамках паливно-енергетичної промисловості можлива за такими напрямками:

1) зміна існуючої структури світового виробництва енергії (частка теплоенергетики в загальному забрудненні атмосфери становить понад 30%), т. Е. Відмова від ТЕС і перехід на інші (в тому числі альтернативні) джерела енергії;

2) забезпечення безпеки електростанцій (особливо це актуально для атомних електростанцій);

3) більш раціональне і економне використання первинних енергетичних ресурсів, електроенергії;

4) тотальна електрифікація всіх промислових об’єктів і транспортних засобів;

5) поступове впровадження і використання нових джерел енергії (наприклад біопалива: газу і дизельного палива на основі рослинних масел, водневого палива).

Посилання на основну публікацію