Енергетична і сировинна проблема світу

Сировинна проблема

Між сировинною та енергетичною проблемами є загальні риси, тому їх часто розглядають у вигляді однієї паливно-сировинної проблеми. Стосуються вони забезпечення людства паливом і сировиною. Проблема забезпеченості країн сировиною і раніше мала певну гостроту, але виникала вона на регіональних рівнях. Однак сировинна криза 70-х років показала її глобальні масштаби.

Поняття «сировина» саме по собі є дуже ємним. Це можуть бути матеріали і предмети праці, які вже зазнали якоїсь зміни і підлягають подальшій переробці, наприклад, нафта, руда, деревна тріска, шерсть, пластмаси, смоли і ін. Взагалі всю сировину за походженням ділять на промислову і сільськогосподарську, але частіше всього сировинні ресурси асоціюються з мінеральними ресурсами. Мінеральні ресурси або корисні копалини є не що інше, як основа існування людської цивілізації. З бурхливим розвитком промисловості потреба в мінеральних ресурсах збільшується, темпи їх видобутку ростуть, а самі ресурси в надрах Землі обмежені. Згодом вони будуть просто вичерпані.

Поява сировинної проблеми пов’язана з цілим рядом причин:

  • Зростанням обсягів витягуваної з надр Землі мінеральної сировини;
  • Виснаженням басейнів і родовищ;
  • Збідненням багатьох руд корисними речовинами;
  • Обмеженістю розвіданих запасів вуглеводнів;
  • Погіршенням гірничо-геологічних умов залягання корисних копалин;
  • Територіальним розривом між районами видобутку сировини і районами його споживання;
  • Відкриттям нових родовищ в районах зі складними природними умовами.

Наслідком даних причин стало загальне зниження забезпеченості мінеральними ресурсами на глобальному рівні, при цьому треба мати на увазі, що для окремих видів сировини необхідний диференційований підхід. Багато фахівців роблять розрахунки забезпеченості ресурсами, але між ними часто бувають великі розбіжності. Проте, в століття науково-технічної революції важливим є раціональне використання мінеральної сировини, більш повне вилучення із земних надр корисних копалин. Наприклад, існуючі сучасні способи видобутку нафти мають коефіцієнт її вилучення 0,25-0,45, а це означає, що велика частина геологічних запасів залишається в надрах. При підвищенні коефіцієнта нафтовіддачі хоча б на 1% дає великий економічний ефект. «Ресурсне марнотратство» XX століття перейшло до епохи раціонального споживання ресурсів.

Цей перехід пов’язаний з двома основними моментами:

  • Завдяки енергетичній кризі 70-х років почався розвиток енергозберігаючих технологій і перехід світової економіки на інтенсивний шлях розвитку. Виробнича і невиробнича сфери в значній мірі зменшили витрати енергії, наслідком чого стала економія вуглеводневої сировини;
  • З усьої видобутої на планеті сировини на виробництво готової продукції йде тільки 20%, а вся інша гірська маса накопичується у відвалах. За багато десятиліть накопичилися мільярди тонн гірських порід. Тут же лежать мільярди тонн зольних відходів електростанцій і шлакових відходів металургійних підприємств.

Багато з цих відходів можна використовувати для отримання нових речовин, наприклад, для виробництва ряду металів, хімічних продуктів, таких будівельних матеріалів як цегла, цемент, вапно та ін. Звідси цей другий момент асоціюється зі зниженням «прямої» ресурсної марнотратності.

Енергетична проблема

Суть проблеми полягає в тому, що в даний час і в майбутньому людство повинно бути забезпечено паливом і енергією. Енергетична проблема на планеті з’явилася, тому що найважливіші органічні та мінерально-сировинні ресурси обмежені, а використання паливно-енергетичних ресурсів зростає швидкими темпами.

Невеликі енергетичні кризи мали місце і в доіндустріальній економіці. В XVIII столітті в Англії, наприклад, були вичерпані лісові ресурси, і країні довелося перейти на вугілля. Дана проблема була локальною, а глобальною вона стала, коли вибухнула світова енергетична криза. Це були 70-ті роки XX століття. Ціни на нафту різко піднялися, і світова економіка зазнала серйозних труднощів.

Треба сказати, що труднощі, які виникли були подолані, але сама проблема забезпеченості паливом і енергією, зберегла своє значення. У процесі промислового виробництва кожен працівник в наш час використовує енергію, рівну приблизно 100 кінським силам. А одним з показників якості життя населення планети є кількість виробленої енергії на одну людину. За загальновизнаним нормам на душу населення необхідно проводити 10 кВт, а виробляється лише близько 2 кВт.

Загальновизнаних норм досягли деякі високорозвинені країни світу. Якщо врахувати, що з одного боку населення планети зростає, а з іншого боку енергія і сировина використовуються нераціонально, паливно-енергетичні ресурси по країнам світу розміщуються нерівномірно, то слідує, що їх виробництво і споживання збільшуватимуться і далі. На жаль, енергетичні ресурси Землі не безмежні. При тих темпах, наприклад, які плануються в атомній енергетиці, сумарні запаси уранових руд будуть вичерпані в першій половині XXI століття.

Якщо говорити про матеріальний зміст, то причина паливно-енергетичної проблеми пов’язана з ростом масштабів залучення природних ресурсів в господарський обіг при їх обмеженості. Витратна економіка колишніх соціалістичних країн була пов’язана з величезними втратами енергетичних ресурсів. Та й сьогодні на виробництво одиниці продукції країни СНД витрачають сировини в 2 рази більше, ніж країни Західної Європи. Нарощування видобутку паливних ресурсів триває. Відкрито і експлуатуються величезні нафтогазоносні площі в Західному Сибіру, ​​на Алясці, на шельфі Північного моря, що в свою чергу призвело до погіршення екологічної ситуації.

Фахівці підрахували, що розвіданих запасів вугілля при сучасному рівні його видобутку має вистачити на 325 років, розвіданих запасів газу вистачить на 62 року, а нафти на 37 років. З відкриттям нових родовищ енергоносіїв песимістичні прогнози 70-х років змінилися на оптимістичні погляди, які були засновані на більш актуальній інформації.

Шляхи вирішення проблем

У рішенні енергетичної проблеми існує два шляхи – екстенсивний та інтенсивний шлях.

При вирішенні проблеми екстенсивним шляхом потрібне подальше збільшення видобутку енергоносіїв і абсолютне зростання енергоспоживання. Для сучасної світової економіки цей шлях є актуальним, тому що в абсолютному вираженні в 2003 році світове споживання енергії виросло з 12 до 15,2 млрд. тонн умовного палива. Такі країни як Китай, який зіткнувся вже з досягненням межі власного виробництва енергоносіїв або Великобританія, що зіштовхнулася з перспективою скорочення цього виробництва. Розвиток подій таким шляхом змушує країни шукати способи більш раціонального використання енергоресурсів.

Рішення проблеми інтенсивним шляхом полягає в збільшенні виробництва продукції на одиницю енерговитрат.

Енергетична криза прискорила впровадження енергозберігаючих технологій і перебудувала структуру економіки, що в значній мірі пом’якшило наслідки енергетичної кризи. В даний час одна тонна заощадженого енергоносія коштує в 3-4 рази дешевше, ніж додатково добута тонна. До кінця XX століття енергоємність господарства таких країн як США і Німеччина знизилася відповідно в 2 і 2,5 рази.

Наприклад:

  • Енергоємність машинобудування в 8-10 раз стала нижче, ніж в металургії і паливно-енергетичному комплексі;
  • Енергоємні виробництва виводилися в країни, що розвиваються.
  • Енергозберігаюча перебудова господарства давала до 20% економії паливно-енергетичних ресурсів в розрахунку на одиницю ВВП;
  • Удосконалення технологічних процесів функціонування устаткування є важливим резервом підвищення ефективності використання енергії. Напрямок в даному випадку дуже капіталомісткий, але витрати на нього в 2-3 рази менше витрат на збільшення видобутку палива і енергії.

Як не дивно, такі держави як Росія, Китай, Індія, Україна прагнуть розвивати саме енергоємні виробництва – металургія, хімічна промисловість – при використанні застарілих технологій.

Зростання енергоспоживання в цих країнах очікується як в зв’язку з підвищенням рівня життя, так і з браком у деяких з них достатніх коштів на зниження енергоємності господарства. Ще довгі роки рішення глобальної енергетичної проблеми буде залежати від витрати енергії на одиницю виробленої продукції. Сьогодні глобальна енергетична проблема в розумінні браку енергетичних ресурсів у світі не існує. Зберігається проблема забезпечення енергоресурсами в модифікованому вигляді.

Які шляхи вирішення глобальної сировинної проблеми.

Авторитетні фахівці в цій галузі пропонують наступні шляхи:

  • Проводити геолого-пошукові та геологорозвідувальні роботи. Їх мета – збільшити розвідані запаси мінеральної сировини. Рішення даного завдання йде досить успішно. Наприклад, розвідані запаси бокситів за післявоєнний період збільшилися в 36 раз, а видобуток збільшився тільки в 10 раз. За цей же період в 7 раз збільшилися розвідані запаси міді, а її видобуток збільшився в 3 рази. Збільшилися розвідані запаси нерудних корисних копалин – фосфоритів, калійних солей та ін. Перспективними стають пошуки і розвідка сировини на материковому шельфі, материковому схилі, і, навіть, на глибоководному дні Світового океану;
  • Повне і комплексне використання мінеральних ресурсів, видобутих з надр планети;
  • Зниження матеріаломісткості виробничих процесів і здійснення політики ресурсозбереження;
  • Важливим елементом раціонального природокористування повинно стати широке використання вторинної сировини;
  • Заміна природної сировини штучними матеріалами, за якістю не поступаються натуральним – це пластмаси, кераміка, скловолокно та інші матеріали.
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк