Економіко-географічна характеристика Кот-д’Івуару

Однією з найбільш типових сучасних країн Африки є Кот-д’Івуар, або Берег Слонової Кістки. Колишня французька колонія, з 1960 р здобувши незалежність, ця республіка пішла по капіталістичному шляху розвитку. Країна володіє достатньо високим природно-ресурсним потенціалом

Це відноситься і до природних умов. Володіючи сприятливим кліматом для вирощування кави, какао, арахісу та інших теплолюбних культур, екстенсивна система землеробства поступово зводить нанівець кліматичні і природні “плюси” країни.

Як і для всієї Африки, для Кот-д’Івуару характерний високий рівень приросту населення, який становить близько 40% на рік. Сьогодні населення республіки – приблизно 14 млн чоловік. Грамоті навчено всього близько половини населення.

За етнічним складом населення Кот-д’Івуару неоднорідне і складається з кількох народів, що належать до нігеро-кордофанськой мовної сім’ї. На території країни близько чверті населення сповідує мусульманську релігію, трохи більше 10% – християни, інші ж сповідують традиційні африканські культові релігії.

Близько 60% населення проживає в сільській місцевості, але, як в будь-якій країні, що розвивається, росте число городян, особливо в районі порту Абіджан, що є економічним центром республіки. За останні 30 років населення цього порту подвоювалася кожну семирічку і сьогодні становить близько 2,5 млн жителів.

Сприятливі природні умови, як і в більшості інших африканських держав, складають основу економічного розвитку Кот-д’Івуару. Агросектор республіки орієнтований в основному на експорт продукції: какао, бананів, кави.

Після здобуття країною незалежності найбільш дохідні сектора економіки: підприємства гірничодобувної та лісової промисловості, експлуатація сільських плантацій – перейшли під контроль національного уряду за участю іноземних компаній. У зв’язку з проведенням реформ з середини 1970-х рр. в країні з’являються нові галузі промисловості: будівельна, хімічна, паперова, починається самостійна обробка каучуку і виробництво власних пластмас.

Берег Слонової Кістки поступово стає постачальником промислових товарів для своїх сусідів – країн Західної Африки.

З іншого боку, активна участь іноземного капіталу у розвитку промисловості, модернізації сільського господарства та інших галузях економічного і соціального життя Кот-д’Івуару призвело до збільшення фінансової залежності країни від розвиненого світового співтовариства.

В глибині Кот-д’Івуара все так само, як і багато десятиліть тому, зберігається вкрай неефективне сільське господарство і в зв’язку з цим саме там найбільш низький рівень життя населення. Таким чином, навіть після здобуття незалежності економіка Кот-д’Івуара, заснована на розвитку монокультурного сільського господарства, залишається багато в чому нестійкою і вкрай залежною від “температури” і самопочуття світового ринку.

Посилання на основну публікацію