Економіка Шотландії, Уельсу і Північної Англії

Шотландія і Уельс — це райони традиційних вуглевидобутку, суднобудування, чорної металургії, важкого Машинобудування, текстилю. У Північному морі відкриті багаті родовища нафти, тому в Шотландії та Уельсі з’явилися підприємства нафтопереробки та нафтохімії, а з ними і надії на їх майбутній розвиток. Під егідою національних корпорацій у Шотландії активно стала розвиватися електронна промисловість.

До Уельсу в останні роки також став проявляти увагу зарубіжний транснаціональний капітал — 20 % іноземних інвестицій, що спрямовуються в Англію, йде саме сюди.

Північна і північно-західна Англія — також традиційний регіон вуглевидобутку, суднобудування, чорної металургії, важкого машинобудування і добре розвиненого текстилю (головні його центри Ліверпуль і Манчестер). Однак довгий період розвитку інфраструктури та сфери послуг залишався млявим, переважала малокваліфікована робоча сила. З 2003 р. ці регіони також отримали новий імпульс у вигляді потужних інвестицій у новітні виробництва — електроніку, авто, авіа, приладобудування.

Шотландія, Уельс, північна і північно-західна Англія порівняно з південної Агнлией вважаються депресивними регіонами (депресивний означає наявність старих, традиційних галузей виробництва, старого укладу життя, старих будов і т. д.). Офіційно ці регіони так не називаються, але їх економічне відставання від розвиненої частини країни очевидно. Причини такого відставання:

• спеціалізація цих регіонів на «йдуть» галузях, тобто на видобутку кам’яного вугілля та інших корисних копалин (при недостатньому розвитку нових і новітніх галузей);

• слабо розвинуті тут інфраструктура, послуги;

• відсутність необхідних інвестицій і т. д.

Іншими словами, депресивні райони потребують енергійних зусиль з боку держави. Англійське уряд намагається залучити в ці регіони великі корпорації, як національні, так і зарубіжні, створюючи для цього сприятливі економічні умови (система фінансових пільг, розвиток відповідної інфраструктури тощо).

Центри управління і сфера НДДКР нових пріоритетних галузей, які стали розвиватися в депресивних регіонах, що знаходяться у найбільш розвиненій частині країни (південь і південний-схід), що серйозно позначається на ефективності інвестицій, внесених в депресивні регіони. Тому проблема впровадження тут сучасного менеджменту також належить до найбільш актуальних.

З 80-х роках XX ст. в англійській економічній політиці робиться акцент на бурхливий розвиток малого та середнього бізнесу (МСБ). У країні виникли цілі підприємницькі зони, де працюють сотні комерційних і промислових фірм, що отримують дуже серйозні пільги (10 років податкових канікул на власність і землю; безкоштовна підготовка робочої сили і спеціалістів та ін). Держава надає малому та середньому підприємництву велику фінансову допомогу, хоча і вибірково: затверджуються проекти, які створюють нові робочі місця, нарощують нові виробничі потужності, покращують якість товарів і послуг і т. д.

Однак у силу видалення депресивних регіонів дисперсія розміщення населення в них особливо видно. Тому малий і середній бізнес активного розвитку тут поки не отримує (доступ до венчурного капіталу розвинений слабо, мало висококваліфікованих фахівців, невеликий обсяг замовлень і ін). В Англії розроблена державна програма щодо заохочення міграції населення з густонаселених районів у депресивні, так як нове будівництво в південно-східних районах (а це найбільш розвинені райони) різко обмежена.

Регіональна політика Англії фінансово доповнюється інвестиціями з різних фондів та установ ЄС. Так, квота Англії в ЄС (фонд регіонального розвитку) становить 28 % сумарної величини — в основному це фінанси для створення інфраструктури в Шотландії (800 млн ф. ст.), Уельсі (450 млн ф. ст.), Північно-захід (400 млн ф. ст.).

Європейський соціальний фонд оплачує до 50 % витрат, пов’язаних з перенавчанням людей, які втратили роботу в зв’язку зі структуризацією регіону. Європейський Інвестиційний банк забезпечує до 50 % витрат , пов’язаних з видачею пільгових позик, Європейське співтовариство вугілля і сталі забезпечує пільгові позики, допомогу в будівництві житла для шахтарів і металургів при їх переїзді і навчанні.

У сільському господарстві країни зайнято менше 2 % населення, але при комерційній інтенсифікації врожаїв і високому рівні механізації і електроніки в цілому сільське господарство країни самодостатньо, за винятком цукру і сиру, які повністю імпортуються. По деяких позиціях обсяги агропромислового виробництва навіть перевершили рівень попиту в країні. Найбільш важливими злаками є пшениця, овес, жито. Значна частина їх йде на прокорм худоби, решта на виробництво борошна, хліба, крупи і т. д. В тваринництві основним напрямком залишається розведення овець і великої рогатої худоби.

Державна політика у сільській сфері спрямована на підвищення продуктивності праці і рівня життя людей, зайнятих в агропромисловому комплексі. Для того щоб цього досягти, створена система мінімальних цін на внутрішні товари і мита на імпорт. Виробникам баранини і яловичини спеціально доплачується, щоб забезпечити їх конкурентоспроможність товарів на європейському ринку. Крім того, англійське уряд ввів обмеження на виробництво молока та грошові компенсації фермерам за невикористовувані землі.

Посилання на основну публікацію