Економіка Сербії і Чорногорії

Сербія і Чорногорія – середньорозвинена індустріально-аграрна держава з переважанням приватної власності. Промисловість та будівництво дають св. 2/5 суспільного виробництва, сільське господарство – 1/4. Росте частка сфери послуг. У 2001 в приватному секторі було вироблено 42% ВВП, на змішаних підприємствах 30%, на державних і громадських – 28% ВВП. Більше 90% ВВП створюється в Сербії, менше 10% в Чорногорії (тут і далі з 1999 не включені дані по Косово і Метохії зважаючи на їх відсутність).

У 1990-і рр. економіка С. і Ч. занепала через руйнування єдиного ринку колишньої СФРЮ, військових конфліктів на Балканах, міжнародних санкцій і бомбардувань НАТО. ВВП в 1990-2001 зменшився c 28,4 млрд до 10,1 млрд дол. (+606700000000 Дин.), А на душу населення – з 2,7 тис. До 1,2 тис. Дол. США.
В особливо важкому становищі опинилася промисловість. У 2002 обсяг виробництва в ній становив 45% від рівня 1990, в т.ч. у видобувних галузях – 57%, в обробних – 38%. В металообробній промисловості, виробництві машин і устаткування, одягу і взуття випуск продукції зменшився на 82-85%. У більшості галузей (крім енергетики) виробничі потужності завантажені не більше ніж на 1/3.

Сильно постраждало і сільське господарство. У 1990-2002 площа оброблюваних земель зменшилася майже на 10%, поголів’я великої рогатої худоби на 35%, свиней – на 17%, овець – на 44%, птиці – на 35%. Скоротилося виробництво більшості видів продукції.

Життєвий рівень в 1990-і рр. різко знизився, основна частина населення опинилася на межі виживання.

Зміна в кін. 2000 політичного режиму і нормалізація відносин зі світом не поліпшили ситуацію в економіці. Середньорічні темпи приросту ВВП становили в 2001-02 4%. Промислове виробництво в 2001 не збільшилася, в 2002 приріст був менше 2%. Динаміка виробництва в сільському господарстві нестійка. Обсяг транспортних перевезень, послуг зв’язку, будівельних робіт зменшився. Істотно зріс лише обсяг роздрібної торгівлі.

Відновлення та модернізація виробництва йдуть повільно. Капітальні вкладення в основні фонди в 2001 склали 65800 млн дин. (11% ВВП).

Число зайнятих на підприємствах зменшується (2002 – 2,2 млн), безробітних – росте (923 тис.). Безробіття 25%. Св. 1/4 безробітних – кваліфіковані кадри.

У числі досягнень – фінансова стабілізація і зростання доходів населення. Інфляція знизилася з 86% у 2000 до 14% в 2002. Середня реальна заробітна плата склала в грудні 2002 в перерахунку за офіційним курсом 142 дол. США, середня пенсія по старості – 135 дол. США, що трохи більше вартості мінімального споживчого кошика. Населення має значні валютні заощадження (46,7 млрд дин. В перерахунку за офіційними курсами), основна частина яких заморожена. Заощадження в національній валюті – 3,6 млрд дин.

Рівень життя залишається низьким, більше 50% витрат населення йде на харчування.

За часткою в промисловому виробництві лідирують енергетика (16%), машинобудування (15%), харчова (14%) і хімічна промисловість (11%), за ними слідують трикотажно-текстильна і швейна галузі (6%), кольорова металургія (4% ), виробництво будівельних матеріалів (4%). Помітне місце займають також видобуток і переробка неметалів, меблева, каучукова, целюлозно-паперова, шкіряно-взуттєва, поліграфічна промисловість.

Енергетика базується в основному на використанні місцевих запасів лігнітів, поблизу місць видобутку яких в Сербії побудовані великі ТЕС («Колубара», «Костолац», третя – в Косово і Метохії). 1/3 електроенергії виробляється на ГЕС (найбільша – «Джердап» на Дунаї). У Воєводині видобувається нафта і в невеликих кількостях природний газ. Нафтопереробна промисловість представлена ??заводами у м Панчево і Нові-Сад.

У 2002 було видобуто 33,5 млн т вугілля (в основному лігнітів), 682 тис. Т нафти, 107 млн ??м3 природного газу, вироблено близько 44 млрд кВт-год електроенергії. Значна кількість енергоносіїв та електроенергії імпортується. З продуктів нафтопереробки було вироблено 755 тис. Т бензину, 728 тис. Т дизельного палива, 848 тис. Т мазуту, 38 тис. Т масел і смазоколо

У чорній металургії основний об’єкт в Сербії – великий комбінат у м Смедерево, в Чорногорії – комбінат у м Нікшич (головним чином прокат сталі). У 2002 було виплавлено 495 тис. Т чавуну, 596 тис. Т сталі, вироблено 671 тис. Т прокату, 30 тис. Т труб, 166 тис. Т холоднокатаної тонколистової сталі.

Кольорова металургія виділяється за масштабами. У Сербії ведеться значна видобуток мідної руди (родовища Бор, Майданпек) і виплавка міді (м Бор), розвинене прокатне (м Севойно, Ніш), прокатно-кабельне (м Светозарево) і кабельне (м Заєчар, Нові-Сад ) виробництва. Основні потужності свинцево-цинкової промисловості зосереджені в Косово і Метохії; є також рудники в Чорногорії, завод електролітного цинку в Сербії (м Шабац). З мідних і свинцево-цинкових руд попутно витягають шляхетні й рідкі метали. У Чорногорії видобуваються боксити і побудований алюмінієвий комбінат у Подгориці.

У 2002 було виплавлено 104 тис. Т алюмінію, 36 тис. Т електролітної міді, 1,5 тис. Т цинку, 170 т рафінованого свинцю, 6,8 т рафінованої срібла, вироблено 38 тис. Т мідного і 17 тис. Т алюмінієвого прокату (без Косово і Метохії). Значна частина продукції кольорової металургії, а також готових виробів з неї йде на експорт.

Хімічна промисловість розвинулася в Сербії в основному на базі побічних продуктів кольорової металургії, а також на нафтогазовому сировину. У 2002 було вироблено 74 тис. Т сірчаної, 133 тис. Т азотної кислоти, 18 тис. Т фосфорних, 437 тис. Т азотних добрив, 188 тис. Т пластмас. Значним є випуск штучних і синтетичних волокон.

Розвинене багатогалузеве машинобудування: в С. і Ч. – електротехнічна і електронна промисловість; в Сербії – виробництво сільськогосподарських машин, гірського устаткування, автомобілів (легкових – в м Крагуєвац, вантажних – в м Прибой). У м Котор (Чорногорія) побудована судоремонтна верф.

У 2002 було вироблено 15 тис. Автомобільних двигунів, 595 вантажних і 11 тис. Легкових автомобілів, 24,7 тис. Мотоциклів, 3 тис. Тракторів, 65 вантажних вагонів, 1,7 млн ??трансформаторів, 4,6 тис. Телевізорів, 18, 4 тис. т кабельних виробів, 11,6 тис. т акумуляторів, 10,1 тис. холодильників, 4 тис. пральних машин.

Виробництво будівельних матеріалів грунтується головним чином на місцевому мінеральній сировині. У Сербії є 3 великих цементних (у м Бе-очин, Косьеріч і Нові-Поповац) і кілька цегляних заводів. Успішно розробляються родовища технічного та архітектурного каменю.

Харчова промисловість, текстильне, шкіряне і взуттєве виробництво розвинені в основному у Воєводині, а також у великих містах. У м Ніш і Брехня – відомі тютюнові фабрики.

Сільське господарство має для розвитку сприятливі природно-кліматичні умови. У 1990-і рр. обсяг виробництва в ньому вдалося утримати на рівні, що дозволяє майже повністю задовольняти внутрішні потреби у сільськогосподарській продукції та частково її експортувати.

Галузь має переважно зерново-живіт-новодческое напрямок. Площа оброблюваних земель 4445 тис. Га, з них у приватному секторі – 3791 тис. Га. Головні сільськогосподарські райони знаходяться в Сербії – Середньодунайська низовина і долина Морави, які майже суцільно розорані. Вирощуються пшениця, кукурудза, жито, цукровий буряк, коноплі, соняшник, картопля, слива, виноград. Розлучаються велика рогата худоба, свині, вівці, птиця. У Чорногорії головна галузь сільського господарства – гірничо-пасовищне тваринництво (вівці, малопродуктивний велика рогата худоба). Обробляється близько 6% землі, вирощуються в основному слива, інжир, гранат, мигдаль, цитрусові, а також оливкові і виноград.

У 2002 було зібрано 2,2 млн т пшениці (при врожайності 32 ц / га), 5,5 млн т кукурудзи, 992 тис. Т кар-тофеля, 2,2 тис. Т цукрового буряка, вироблено близько 0,5 млн т м’яса, 1,8 млрд л молока, 1,4 млрд шт. яєць, виловлено 6,2 тис. т риби.

Основну роль у перевезеннях грають залізниці. Їх загальна довжина 4,1 тис. Км, в т.ч. електрифікованих – 1,4 тис. км. Розвинена мережа шосейних доріг – загальна довжина 45 тис. Км, в т.ч. сучасних автотрас – 28 тис. км. Річкове судноплавство здійснюється по Дунаю, Саві, Тисі і каналах (через наслідки бомбардувань НАТО обмежена). Річкові порти – Белград, Нові-Сад та Смедерево, морські – Бар і Котор. Головні аеропорти – в Белграді і Подгориці. Протяжність трубопроводів св. 1,5 тис. Км (2001).

Туризм розвинений в приморських курортах Чорногорії та в районах термальних джерел Сербії. У 2002 туристичні об’єкти прийняли св. 3 млн чол., В т.ч. 661 тис. Іноземців.

Після зміни в 2000 політичного режиму основні зусилля уряду були спрямовані на нормалізацію міжнародного становища країни. З неї знято всі санкції, відновлено членство в ООН, міжнародних економічних організаціях. У вересні 2002 уряд Сербії утворило Рада з європейської інтеграції для підготовки до вступу в ЄС.

Відновлені торгово-економічні відносини з західними країнами і колишніми республіками СФРЮ. За 2001-02 була списана або реструктурована значна частина зовнішнього боргу, збільшеного за час санкцій через нарахованих відсотків. На 1-й донорської конференції в Брюсселі в 2001 було прийнято рішення про виділення країні 1,3 млрд дол. У вигляді безповоротної допомоги та пільгових кредитів.

Загальна економічна політика в С. і Ч. не проводиться, оскільки відсутня єдина господарська система. Сербія використовує національну валюту, Чорногорія в 2000 перейшла на німецьку марку, а з 2002 – на євро, має власний центральний банк, податкову, митну та бюджетну системи.

Народний банк Югославії (з лютого 2003 – Сербії) з 2001 проводить жорстку кредитно-грошову політику, яку МВФ підтримує «стенд-бай» кредитами. В кін. 2002 ставка рефінансування становила 9,5%, обсяг резервних грошей – 34 млрд дин., Грошова маса в обігу – 94600 млн дин. Валютні резерви НБС значно зросли (2,3 млрд дол.), І їх обсяг достатній для підтримки фінансової стабільності. Динар прив’язаний до євро, і його курс майже стабільний (в кін. 2002 – 61,52 дин. За 1 євро). Зовнішній борг С. і Ч. в грудні 2002 – 8,6 млрд дол. США.

У 2002 частка в зробленому ВВП бюджетних витрат федерації склала 7%, Сербії 26%. Федеральний бюджет збалансований, дефіцит бюджету Сербії в 2001 не перевищував 3%. Баланс всіх суспільних фінансів, що становлять близько 50% ВВП, має значний дефіцит.

З 2001 проводиться економічна реформа. Знятий адміністративний контроль над цінами майже на всі товари і послуги, зроблені кроки з лібералізації зовнішньоторговельного режиму. Модернізовано податкове законодавство і підвищена збирання податків. Розпочато децентралізація суспільних фінансів. Прийняті новий закон про іноземні інвестиції, закон про приватизацію суспільних і державних підприємств у Сербії та ін.

Приватизацію планується завершити до 2005. Знято всі обмеження на участь в ній іноземних компаній. У 2002 було продано більше 270 дрібних і середніх підприємств (на аукціонах) і 12 великих (шляхом тендерів). Слабкий інтерес інвесторів до великих об’єктів пояснюється небажанням брати на себе вирішення їхніх боргових і соціальних проблем і поганим станом виробничих фондів.

В результаті банківської реформи 2001-02 в Сербії число банків було скорочено з 86 до 51, відкрито кілька іноземних банків. Поштовий ощадний банк перетворений в банк універсального типу.

У 2002 НБЮ зобов’язав комерційні банки емітувати і безоплатно передати у власність держави акції на суму, еквівалентну їх заборгованості перед Паризьким клубом і замороженим валютними вкладами громадян. В результаті держава стала співвласником 17 комерційних банків. З 2003 почався продаж державних часток в їх капіталі стратегічним партнерам. Видача ліцензій для самостійної роботи іноземних банків припинена.

Фондовий ринок розвинений слабо. Сукупний оборот Белградській біржі в 2002 склав близько 1,7 млн ??дол. США.

У 2002 С. і Ч. підтримувала торгово-економічні відносини з 187 країнами. Товарообіг склав 8,6 млрд дол., Що вдвічі більше, ніж у 1995, коли були скасовані санкції. Експорт (в 2002 2,3 млрд дол.) Значно поступається імпорту (6,3 млрд дол.). Основна частина від’ємного сальдо торговельного балансу припадає на РФ, яка постачає в С. і Ч. головним чином природний газ і нафту.

У 2002 50% товарообігу С. і Ч. припадало на розвинуті країни, 42% – на країни з перехідною економікою, 6% – на країни, що розвиваються. Провідні зовнішньоторговельні партнери С. і Ч. – Німеччина, Італія і РФ, частки яких у її товарообігу становили 13, 11 і 10% (2002).

Основні позиції експорту С. і Ч. – кольорові метали, одяг, овочі і фрукти, продукція чорної металургії, гумотехнічні вироби (автомобільні шини та ін.), Імпорту – нафта і нафтопродукти, пряжа і тканини, вантажні автомобілі, природний газ, верстатне обладнання .

Платіжний баланс має позитивне сальдо за рахунок надходжень від торгівлі послугами (в основному будівельними і транспортними), валютних переказів діаспори, що нараховує св. 4 млн чол., Перерахування валютних пенсій особам, які працювали за кордоном, донорської допомоги, доходів від приватизації та ін.

Прямі іноземні інвестиції невеликі (в 2002 в Сербії – 475 млн дол.). Інвестори купують в основному діючі підприємства. Приплив капіталу стримується важким становищем в економіці, відсутністю усталеного господарського законодавства, корупцією, політичною нестабільністю і неясністю з майбутнім держави.

Посилання на основну публікацію