Економіка Польщі

Польща першою серед країн ЦСЄ початку системні перетворення в економіці на рубежі 1989-90 і, подолавши економічну кризу, першою не тільки відновила до 1996 докризовий рівень виробництва ВВП, але і помітно поліпшила його структуру. За роки реформ в П. побудована економіка з переважною часткою приватного сектора і швидко розвивається інституційної інфраструктурою сучасної ринкової економіки.

Влітку 1989 уряд Мазовецького – Бальцеровича розробило програму реформування економіки («Програма Бальцеровича», названа по імені міністра фінансів Л. Бальцеровича, який очолював групу економістів-розробників), адекватну стану польської економіки і суспільства. У програмі були поставлені наступні головні цілі: стабілізація економіки, в т.ч. боротьба з інфляцією, і трансформація економічної системи, тобто перехід від соціалістичної до ринкової системи господарювання. В основу економічної політики було покладено використання монетарно-фінансових інструментів. У ЗМІ жорсткі фінансові заходи отримали назву «шокова терапія». Відбувалася широка лібералізація економіки, в т.ч. основної маси цін, зовнішньої торгівлі, були введені єдиний курс польської валюти і її часткова конвертованість, різко обмежені всі види дотацій і податкові пільги.
Почалося формування відкритої економіки, упорядкування господарських зв’язків на основі зближення системи внутрішніх цін в П. з західної, був забезпечений приплив західних товарів і валютних коштів, став залучатися західний капітал. Елементом системної трансформації стала зміна пануючої форми власності шляхом приватизації державного майна.

Специфікою політики приватизації в П. є більш пізніше, ніж в інших країнах ЦСЄ, проведення масової приватизації. В П. ретельно продумали систему свідоцтв пайової участі (ваучерів), вибрали ефективні підприємства і майже 2 роки створювали національні інвестиційні фонди для управління приватизованим майном. В результаті масова приватизація почалася лише в 1996 і тривала св. 2 років.

Процес приватизації в сільському господарстві носив обмежений характер, оскільки зміни власності торкнулися лише земель, що раніше належали держгоспам і кооперативам (приблизно 15% сільськогосподарських угідь). Було ліквідовано близько 1,7 тис. Суб’єктів державної власності, цей процес був завершений в 1995. Основна форма використання приватизованої землі – оренда. Ринок землі розвинений слабко.

У 1999 уряд П. приступило до проведення довгострокових системних реформ. Мова йде про перебудову владних і фінансових відносин між центром і місцевими органами влади, а також про реформу пенсійної системи, охорони здоров’я та освіти.

Специфічна риса політики трансформації – висока роль держави в цьому процесі. Держава стала головним суб’єктом ринкових перетворень, і основні економічні важелі (гроші, кредити, процентні ставки та ін.) Залишалися в його руках.

З сер. 1990-х рр. зростаючий вплив на соціально-економічні процеси в країні стало надавати майбутній вступ її до ЄС. Форми і методи реалізації економічної політики приводяться у відповідність з нормативами та стандартами ЄС, адаптується до вимог ЄС та законодавство країни.

На початковому етапі переходу до ринкових відносин стався істотний спад ВВП (1990-91 – 17,8%). З 1992 в економіці почалося пожвавлення, і аж до 1999. П. ставилася до найбільш динамічно розвиваються європейським країнам (в 1994-97 середньорічні темпи приросту ВВП становили 6,2%). У 2001 обсяг ВВП майже на 34% перевищив рівень 1989 і більш ніж на 55% – рівень 1991. Після 1998 у зв’язку з реалізацією політики збалансованості темпи економічного зростання знизилися до 1-1,2% (2001-02).

В цілому за роки економічних перетворень за паритетом купівельної спроможності валюти ВВП на душу населення зріс з 4466 дол. США в 1991 до 8763 дол. У 2000.

Змінилася також структура ВВП за формами власності: в 1989 в приватному секторі вироблялося близько 20%, а в 2000 – 63,2% ВВП.

Процеси перетворення власності до кін. 2001 охопили близько 80% держпідприємств, які функціонували в 1990. У приватному секторі було зайнято близько 74% всіх працюючих у народному господарстві. Приватна форма власності панує в сільському господарстві, роздрібній торгівлі та будівництві. В експорті та імпорті частка приватних підприємств склала близько 84%. У приватному секторі виробляється близько 72% промислової продукції. На нього припадає майже 1/2 всіх народногосподарських основних фондів, а його частка в сукупних капіталовкладеннях перевищує 65%. На малих і середніх підприємствах виробляється св. 50% всієї доданої вартості брутто, а за часткою у виробництві та зайнятості ці підприємства наближаються до нормативів ЄС.

Глибокі зміни і висока динаміка розвитку економіки П. призвели до підвищення частки П. у виробництві світового ВВП з 0,3% в 1990 до 0,5% у 2000.

В ході ринкових перетворень змінилася макроструктура виробництва ВВП (2000): промисловість 37%, сільське, лісове та охотхозяйство 4,8%,

будівництво 8,9%, торгівля і ремонтне обслуговування 17,3%, транспорт, зв’язок і складське господарство 6,9%, обслуговування суспільних потреб та послуги населенню 25,1%.

У міру трансформації економіки змінюється і структура зайнятості (2000): промисловість 20,6%, будівництво 5,4%, сільське, лісове господарство і рибальство 28,3%, транспорт, зв’язок і складське господарство 5,1%, торгівля і ремонтне обслуговування 13,7%, обслуговування суспільних потреб та послуги населенню 26,9%. Змінився розподіл зайнятості по підприємствах різних форм власності. У приватному секторі в 1990 працювало 45,1%, а в 2001 74,9% всіх зайнятих.

Зростання капіталовкладень в 1990-2000 224,9%, при цьому випереджаючими темпами зростали інвестиції в сферу фінансового посередництва (1345%), у торгівлю і ремонтне обслуговування (651%), в обслуговування суспільних потреб (512%), в сферу транспорту та зв’язку (371%), в будівництво (357%), в готельне та ресторанне господарство (345%), в освіту (241%) і комунальне господарство (288%).

За 10 років практично не змінилося інвестування у видобувні галузі промисловості (приріст 1,0%), а вартість основних фондів тут знизилася на 24,7%. В обробній промисловості інвестиції зросли на 74,2%, а основні фонди – на 37,2%, в енерго, водо, газопостачанні відповідно на 84,4 і 48,8%. Інвестування в сільське господарство скоротилася на 59,5% і склало в 2000 40,5% від рівня 1990, проте вартість основних фондів вдалося зберегти на рівні 1990.

Істотним чинником економічного розвитку П. в період системних змін стали прямі іноземні інвестиції (ПІІ), сукупний обсяг яких у 2001 склав 56,8 млрд дол., Що ставить П. на 1-е місце серед країн ЦСЄ. Основна частка ПІІ в 2001 (41,2%) прямувала в промисловість, у фінансову сферу (23,1%), у сферу торгівлі та ремонтного обслуговування (11,4%), на розвиток транспорту, складського господарства і зв’язку (10,7 %). Головні інвестори, на які припадає св. 75% вступників ПІІ: Франція, Німеччина, Нідерланди, Італія та Великобританія.

За роки реформ в структурі промисловості частка видобувних галузей знизилася до 5,2% (2001) проти 8% в 1995, частка обробної промисловості зросла до 83,5%, а галузей, які забезпечують виробництво і постачання електроенергією, газом і водою, збільшилася до 11 , 3%.

Істотно скоротилася частка держсектора; якщо в 1990 на цей сектор припадало 82,6%, то в 2001 23,9% реалізованої продукції промисловості. При цьому особливо значно скоротилася частка держсектора в обробній промисловості: з 76,5% у 1990 до 11,5% в 2001. У добувній промисловості ця частка знизилася з 97,6 до 74,3%. У енерго-, водо- і газопостачанні – з 98 до 91,5%.

У роки трансформації за рахунок випереджальних темпів розвитку різко зросла роль таких виробництв, як деревообробка та виробництво меблів, целюлозно-паперова промисловість, поліграфія, виробництво комп’ютерів, радіо-, теле- та іншої електронної апаратури, медичних інструментів, транспортних засобів.

У структурі реалізованої продукції основну роль грають: продовольство (20%), хімічна продукція (5,6%), транспортні засоби (5,4%), металовироби (5,0%), кокс і нафтопродукти (4,9%), продукція з неметалевої сировини (4,6%), машини та устаткування (4,3%), товари з гуми і пластмас (4,0%), текстильна і швейна продукція (близько 4%), меблі (3,7%) , поліграфія (3,3%), вироби з деревини (3,1%).

Головна риса польського сільського господарства – збереження його переважно приватного характеру (80-85% виробництва і сільськогосподарських угідь) протягом усього періоду соціалістичного розвитку, причому характерне переважання дрібних і середніх, в основному малопродуктивних, селянських господарств.

У 2000 у сільському господарстві (включаючи лісове та охотхозяйство) вироблялося 4,8% ВВП і було зайнято 28% всього працюючого населення країни. Ступінь самозабезпечення П. продовольством досить висока (у 2000 вона становила св. 80%).

П. є зернопроизводящих країною, причому серед європейських країн – один з провідних виробників жита. Вона займає важливі позиції у світі з виробництва картоплі, цукрового буряка та інших культур.

Традиційно розвинене в країні тваринництво, особливо розведення великої рогатої худоби (ВРХ) і свинарство. По виробництву м’яса в цілому П. займає 16-е місце в світі (1,2% виробництва), 7-е місце в Європі (5,6% виробництва). Крім того, П. входить у першу десятку світових виробників молока (10-е місце в світі і 2,5% виробництва), 6-е місце в Європі (5,8% виробництва). Значно розвинені садівництво і товарне овочеве господарство.

Частка сільгосппродукції в експорті становить лише 4,6%. У Європі широко відомі також польські м’ясні делікатеси, особливо зі свинини, специфічно польські шинки, сиро і варено-копчені ковбаси та ін.

Транспортна мережа відіграє традиційно важливу роль у розвитку народного господарства країни, що пов’язано з транзитним становищем П.

Загальна протяжність залізниць 22560 км (2000), 59,5% з них електрифіковані. Перевезення вантажів склала в 2000 близько 186 млн т, в т.ч. 82 млн т – кам’яне вугілля, 16,2 млн т – щебінь і гравій, 13,9 млн т – метали та вироби з них, 13,4 млн т – руди металів. Перевезено пасажирів 360687 тис. Чол. (2000).

Протяжність автомобільних доріг з твердим покриттям 250 тис. Км, в т.ч. з поліпшеним покриттям 206 тис. (2000). До класу автострад відноситься лише 0,2% доріг з твердим покриттям. Розпочато корінна реконструкція широтной автотраси, що сполучає східний і західний кордони П.

Перевезення вантажів автотранспортом склали в 2000 1083100000 т, пасажирів 954515 тис. Чол. При цьому знижуються перевезення пасажирів громадським і зростають – індивідуальним транспортом. Частка останнього збільшилася з 9% в 1989 до 28% у 2000.

Протяжність магістральних трубопроводів 2278 км (2000), обсяг транспортування 44342 тис. Т (2000). Трубопровідний транспорт обслуговує в основному поставки російської нафти на польські нафтопереробні підприємства та її транзит до Німеччини.

Протяжність внутрішніх водних судноплавних шляхів 3813 км, перевезення вантажів внутрішнім водним транспортом 10,4 млн т, пасажирів – 1265 тис. Чол. (2000). Основний потік вантажоперевезень зосереджується на річці Одра. Роль річкового транспорту в загальному обсязі вантажоперевезень невелика (менше 1%).

Обсяг перевезень вантажів морським транспортом 22,8 млн т, перевезення пасажирів – 625 тис. Чол. (2000).

Авіатранспортом перевезено 28 тис. Т вантажів і 2880 тис. Чол. Частка іноземних перевізників на авіатранспорті складає приблизно 1/3. У 2000 П. розташовувала 47 літаками з 4823 посадковими місцями. Літаки обслуговували 68 авіаліній, в т.ч. 58 – закордонних.

Динамічно розвивається сектор зв’язку. У 1990 на 100 жителів припадало 8,6 телефонних абонентів, а в 2001 – вже 28,4.

ПОДІЛИТИСЯ: