Економіка Македонії

До 1945 Македонія була слабо розвиненим сільськогосподарським регіоном, де в основному були присутні ремесла і торгівля. На 127 промислово-промислових підприємствах був зайнятий лише 1% населення. Під час 2-ї світової війни були знищені майже вся промисловість, велика частина ремісництва і торгівлі. Після війни за нової влади почалася прискорена індустріалізація країни. В 1960- 87 суспільний продукт збільшився в 3 рази, промислове виробництво – майже в 9 разів, а реміснича продукція – в 2,2 рази.

В даний час сільське господарство дає близько 13,2% ВВП і майже повністю задовольняє потреби населення в продуктах харчування. Земля знаходиться в основному в дрібної приватної власності: 68% господарств мають менше 2 га сільськогосподарських угідь.
Сучасні форми ведення сільського господарства застосовуються там, де можливо зрошення земель в посушливе літній час. В М. існують сприятливі умови для вирощування бавовни, високоякісного тютюну, маку та овочів. Близько 20% орних земель засівається пшеницею. Ліси займають 35,2% всієї землі в основному в гірських місцевостях.

Водні ресурси річок сприяють будівництву гідроелектростанцій. У країні виробляється 4,7 млрд кВт-год електроенергії на рік. В М. видобувається 5,6 млн кам’яного вугілля в шахтах Осломей поблизу м Кичево і в районі Бітоли.

Серед найбільш розвинених промислових галузей – металообробка. У Скоп’є проводиться промислове, будівельне і сільськогосподарське обладнання, автобуси і автомобільні кузова, в Охриді – автозапчастини і верстати, в Кочани – деталі автомобілів і тракторів, в Велесе – металообробні верстати, в Штіп – сільгоспмашини та побутові металовироби. Електротовари виробляються в Скоп’є (трансформатори), Охриді (ізоляційні матеріали), Прилепі (електромотори), Бітоле (холодильники) і Гевгелия (Електрокераміка).

Хімічна промисловість розвивається на базі вітчизняної сировини в містах Скоп’є, Ох-рид, Стриг, Куманово і Тетово. Близько Скоп’є побудований нафтопереробний завод потужністю 2,5 млн т нафти на рік. Діють підприємства текстильної та швейної промисловості, на базі місцевої сировини розвиваються харчова та тютюнова галузі, в Велесе працює великий завод порцеляни та санітарної кераміки, в Скоп’є – цементний і скляний заводи. На частку будівельної індустрії припадає близько 5% ВВП.

У М. є близько 5000 км асфальтованих доріг, найважливіша з яких – автострада від кордону з Сербією до кордону з Грецією через Скоп’є. У Скоп’є і біля Охридського озера побудовані міжнародні аеропорти. Туризм розвинений в основному на берегах Охридського, Преспанского, Дойранского і Мавровского озер, зимовий туризм – на Шар-горі (Попова Шапка), круглий рік працюють здравниці і водолікарні.

Як і всі інші країни перехідного періоду, М. пережила відчутний спад суспільного виробництва, що затяглася до 1995. Настало в наступні три роки пожвавлення господарської діяльності було знову припинено в 1999 внаслідок негативного впливу на македонську економіку збройного конфлікту навколо Косово, що призвів до напливу в країну численних албанських біженців. Після успішного господарського 2000, коли ВВП зріс на 4,5%, в 2001 через збройного міжетнічного конфлікту знову відбулося зниження ВВП на 4,1%. Від настав глибокої кризи економіка країни не змогла оговтатися і в наступному році. Загострилися господарські та соціальні проблеми, що супроводжують економічний розвиток М. в роки її незалежності.

Посилання на основну публікацію