Економічні фактори виробничої діяльності у Світовому океані

Океани і моря – своєрідна природна середа, в якій функціонує складне багатогалузеве господарство, тому на нього впливають не тільки природні, але й економічні чинники.

Техніка застосована виробництві

У океанському виробництві застосовується вельми різноманітна техніка: всілякі пристрої, машини, механізми, прилади, інструменти та ін Однак домінуюче становище в ній займають плавзасоби. Саме морські судна, різні за призначенням, а отже, і по конструкції, і за розмірами, служать специфічної основою матеріально- технічної бази виробництва в океанах і морях, так як без них неможлива господарська діяльність у Світовому океані. Порти також входять в матеріально-технічну базу океанського виробництва.

В океанах і морях широко застосовується спеціалізована будівельна техніка: плавкрани, земснаряди, землечерпалки та інші технічні засоби; установки для буріння свердловин на дні і пристрої для видобутку нафти і газу з них; по дну прокладено трубопроводи; протягнуті кабелі телеграфного і телефонного зв’язку.

Для виявлення скупчень риби, наведення на них промислових суден і для розвідки льодової обстановки в океанському господарстві використовується не тільки авіація, а й космічні засоби. Все це свідчить про велику різноманітність океанської техніки та про її велику капіталомісткості.
Матеріально-технічна база океанського господарства в міру розвитку продуктивних сил перетвориться і вдосконалюється. Найбільш значний і стрімкий прогрес морської техніки відбувається останнім часом, в ході науково-технічної революції. З’явилися принципово нові транспортні судна з вантажопідйомністю в сотні тисяч тонн, створено нові глибоководні жилі апарати, здатні занурюватися на найбільші глибини Світового океану. Ведеться глибоководне буріння за допомогою установок, змонтованих на плавучих платформах. З’явилася навігаційна апаратура, що дозволяє судну визначати своє місце розташування з досить високим ступенем точності. Стало можливо оглядати і знімати дно за допомогою телебачення і гідролокаційних пристроїв без штучного освітлення. Впровадження атомної енергії в мореплавання дозволило атомному криголаму “Арктика ” вперше в історії пройти крізь льоди до Північного полюса. Устаткування пошукових і промислових суден спеціальної гідролокаціонной апаратурою дозволяє визначати місця і глибини скупчення риби. Розробляються технічні засоби видобутку корисних копалин з дна океану на глибинах 3 – 4 км. Конструюються електронні роботи для підводних робіт і пр.
Прогрес океанської техніки дозволив прискорити товарообіг між країнами, освоїти нові джерела видобутку палива і мінеральної сировини, розширити промисел водних тварин і рослин, тобто став суттєвим економічним фактором.

Однак техніка (засоби праці) – це лише один з елементів продуктивних сил океанського виробництва, інший їх найголовніший елемент – це люди, що призводять техніку в рух. У океанському виробництві зайняті представники спеціальних (штурман, рибалка, суднобудівник тощо) та загальних (токар, слюсар, зварювальник тощо) професій. Живуть вони в береговій зоні, а працюють хто на судах у відкритих водах океанів і морів, хто на берегових підприємствах, прямо або побічно пов’язаних з Світовим океаном. Весь цей контингент працівників утворює трудові ресурси океанського виробництва. Зразкові підрахунки показують, що на океані і його морях трудяться більше мільйона моряків і рибалок. На кожного з них припадає більше двадцяти чоловік, що працюють на суднобудівних і судноремонтних заводах, рибокомбінатах, в портовому господарстві, на фабриках тари та інших підприємствах, розташованих на суші. Приєднавши до них працівників сфери обслуговування приморського населення і непрацюючих членів сімей, в результаті отримаємо, що Світовий океан служить джерелом існування, щонайменше 100 млн. осіб. Їх кількість неухильно зростає, так як розширюється освоєння океанів і морів. З цієї ж причини, якщо порівняти з минулим сторіччям, значно збільшилася частка приморського населення нашої планети. У середині XX в. в смузі шириною до 50 км від берегів океанів і морів проживало 27,6 % населення Землі, а в смузі, віддаленої на 50-200 км від узбережжя, було зосереджено ще 22,7 % жителів земної кулі. Таким чином, більше половини (50,3 %) всього людства жило не далі 200 км від океанських і морських узбереж. Ця особливість географії населення служить одним з економічних чинників.

Багаті і різноманітні ресурси, а також транспортні функції Світового океану визначають його економічний потенціал. Під, цим поняттям мають на увазі наявні в океанах і морях ресурсні можливості, які можуть бути використані в господарській діяльності людства. Такі можливості зумовлюються матеріальними багатствами Світового океану, використанням вод як природних транспортних артерій, а прибережних вод – для рекреаційних цілей.
Поки що неможливо дати вичерпну кількісну оцінку природних ресурсів Світового океану, оскільки немає надійних вихідних даних по запасах біологічних, паливних, мінеральних та інших багатств і не розроблена методика такої оцінки.

Однак роль океану в сучасному світовому господарстві досить показово характеризують доходи, одержувані в результаті виробничої діяльності на океанах і морях. Нині основну частину доходу дає видобуток нафти, газу та твердих корисних копалин.

Рівні розвитку продуктивних сил різних країн світу служать важливим фактором для залучення тих клі інших компонентів океанської середовища в господарський оборот.
В даний час склалися певні об’єктивні передумови для посилення різнобічного освоєння океанів і морів у господарських цілях. Найбільш істотні з них наступні:

1. Неухильне зростання потреби в харчових, промислових, паливних і енергетичних ресурсах у зв’язку з розширенням виробництва. Вичерпування або нестача найважливіших з них змушує людство звертатися до багатств Світового океану, який стає першим внеконтінентальним джерелом життєво важливих природних ресурсів.

2. Нерівномірність просторового розміщення багатьох важливих ресурсів на суші і пов’язаний з цим дефіцит їх в окремих країнах. Не маючи на своїх територіях нафти і газу, деякі приморські держави Європи розробляють нафтогазоносні родовища на дні Північного моря.

3. Більш низька собівартість одержання певних видів продукції з морських джерел, ніж з їх аналогів на суші (наприклад, магнію і в окремих районах брому). Розробка прибережно- морських розсипів ведеться без дорогих розкривних і гірничо- капітальних робіт, що здешевлює її в порівнянні з подібними виробками на суші.

4. Менш висока, ніж на інших нілах транспорту, вартість морських перевезень, особливо масових вантажів, на далекі відстані.
Все це стимулює освоєння Світового океану.

ПОДІЛИТИСЯ: