Економічна інтеграція в Європі

Інтеграція – це об’єктивний процес об’єднання і взаємного пристосування країн у різних сферах суспільного життя (Латинський корінь терміну «інтеграція» означає «цілий», «цілісний»). Інтеграція охоплює економіку, політику та соціальну сферу.

У силу природних, історичних, політичних і соціокультурних особливостей саме в Європі інтеграційні процеси почалися раніше і досягли великих глибин. Звичайно, інтеграція розвивається і в інших регіонах світу – в Америці та Азії, але її глибина не можна порівняти з європейською.
Ще в 20 – 30 -х рр.. XX в. в Європі виникли ідеї об’єднання (інтеграції) Європи, а точніше її західній частині. До цього штовхала боязнь свого великого східного сусіда – СРСР і бажання посилити конкурентну боротьбу з США і Японією. Змінилася політична ситуація в Європі та вибухнула друга світова війна завадили реалізації цих ідей.

Їх час прийшов в післявоєнний період. При цьому процеси об’єднання стали розвиватися паралельно як на заході, так і на сході Європи. В умовах економіки соціалістичних країн інтеграція неминуче повинна була піти іншим шляхом.

На Заході, в умовах капіталістичної, ринкової економіки, держава стимулювала діяльність приватних компаній, спрямовану на економічне об’єднання. Держава стала своєрідним рульовим на економічному полі діяльності. Державна політика сприяла поступового посилення «прозорості» кордонів, тобто більш легкому проникненню через них товарів, капіталів і робочої сили. Так формувався спільний ринок західноєвропейських країн. Заглиблювалися зв’язки між країнами шляхом взаємного проникнення товарів і капіталів, поглибилася їх спеціалізація, високого ступеня досягла взаємодоповнюваність економік. Інтеграційні процеси протікали не гладко – було багато труднощів і навіть зривів. Наприклад, досі багато проблем пов’язано з введенням єдиної західноєвропейської валюти.

Інтеграційні процеси на сході регіону протікали в зовсім інших умовах. По-перше, рівень економічного розвитку більшості країн був досить низьким (на європейському тлі). По-друге, до війни їх взаємні економічні зв’язки були незначні. По-третє, на відміну від Західної Європи тут політика домінувала. Соціалістична інтеграція була типовою міждержавної, при якій всі економічні заходи визначалися і проводилися виключно на державному рівні. На перших порах це дало відчутні результати: швидко зростало виробництво завдяки концентрації всіх ресурсів у державних руках; в короткі терміни була створена важка промисловість і т. д. На відміну від заходу, на сході Європи економічні кордони і раніше представляли собою нездоланний бар’єр. Керівництво соціалістичних країн у 80 -х рр.. спробувало внести живий струмінь в інтеграцію – були зроблені спроби реформування Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) – головної економічної організації соціалістичних країн. Однак нова економіка не могла існувати в старих політичних рамках: РЕВ був змушений припинити своє існування.

Економічна інтеграція суттєво вплинула на географію господарства європейських країн. Особливо це проявилося в соціалістичних країнах Східної Європи. Спільними зусиллями або за допомогою Радянського Союзу були створені великі економічні об’єкти, що сильно змінили географію господарства досить слабо розвинених країн. Інтеграція на Заході носила більш глибинний характер, і зовнішні її прояви були не так помітні.

Курс на індустріалізацію соціалістичних країн привів до створення у них потужної важкої промисловості і великого транспортного комплексу. Енергетика, металургія, хімічна промисловість, залізничний і трубопровідний транспорт були пріоритетними сферами співробітництва соціалістичних країн. Розвиток матеріаломістких виробництв в східноєвропейських країнах привело до необхідності завезення (в основному з СРСР) величезної кількості сировини і матеріалів. Значна частина виробленої продукції відправлялася знову-таки в СРСР. Тому багато нові підприємства були розміщені ближче до кордонів СРСР або на морському узбережжі, т. к. сухопутні магістралі не справлялися з величезною кількістю вантажів. Заважала і різна ширина залізничної колії. Були побудовані навіть залізні дороги широкої (радянської) колії на території Польщі, Чехословаччини, Румунії. До взаємним кордонів все більш тяжіло виробництво в найбільш розвинених соціалістичних країнах – НДР, Чехословаччині та Польщі. Дунай перетворився на інтеграційну артерію з перевезень масових вантажів.

У більш розвиненою Західній Європі набагато менше споруджували «флагманів індустрії». У той час як на сході створювалася індустріальна база, на заході щосили йшла її модернізація (хоча до середини 70 -х рр.. Ще споруджувалися великі металургійні та нафтохімічні комплекси). Інтеграція в Західній Європі проявилася не в створенні нових великих об’єктів, а в поглибленні коопераційних зв’язків між існуючими підприємствами. На малюнку 124 зазначені основні напрямки інтеграційного впливу на географію господарства країн Західної Європи.

Як і на сході Європи, в її західній частині велику увагу приділяли створенню єдиного транспортного організму: залізні і шосейні дороги, трубопроводи, морські порти, що працюють на всю Західну Європу, і т. д. На відміну від соціалістичних країн великий розвиток отримали прикордонні зв’язки, в першу чергу на західному кордоні Німеччини. «Прозорі» кордони дають можливість вільно розміщувати підприємства в сусідніх країнах, а людям при бажанні влаштуватися на роботу за кордоном і як мінімум двічі в день її перетинати.

Посилання на основну публікацію