Екологічні проблеми Північного Льодовитого океану

Господарське втручання людини в екологічні системи морів Північного Льодовитого океану загострило тут ситуацію, особливо в останні роки. Головна причина – непомірне навантаження на крихкі і важко відновлювані аквальні комплекси північних морів. Темпи освоєння окраїнних морів Євразії значно вище, ніж у більшості берегових регіонів. З середини 30-х рр. XX ст. – початку освоєння Північного морського шляху – відбувся активний наступ людини на природу північних морів. Розширення виробництва на берегах збільшило забруднення вод, скорочення біологічних ресурсів і т. д. Нині проблеми Північного Льодовитого океану зводяться до наступних:

  • перелов морепродуктів (молюсків, ракоподібних, риби), непомірний видобуток морського звіра (тюленів, моржів);
  • велике шумове забруднення (порушення тиші постійними пневмовзривами – гідроудари, електророзряди, геофізична розвідка, шум двигунів судів);
  • забруднення акваторій нафтою, нафтопродуктами, отрутохімікатами, сміттям з берега і кораблів, скидання побутових стоків;
  • підвищений радіоактивний фон (особливо в європейському секторі), захоронення радіоактивних відходів (наприклад, на Новій Землі);
  • кислотні дощі, що випадають на поверхню морів.

Необхідно провести цілий ряд заходів:

  • впровадження щомісячного моніторингу за станом вод і дна океану;
  • дообладнання кораблів засобами радіоактивного захисту;
  • повне очищення промислових і побутових стоків;
  • збільшення кількості кораблів-нафтоприбиральників;
  • ліквідація кладовищ суден у морях і затоках;
  • ліквідація могильників радіоактивних речовин на Новій Землі.

Певні заходи в Арктиці проводяться по створенню прибережних і морських заповідників і резерватів – найбільш ефективної форми охорони природи. Створюються регіони з марікультурою: пліт-колектор з личинками мідій в Білому морі; розведення на штучному ґрунті морської капусти в Баренцевому морі.

У Росії існує ряд заповідників: Кандалакшський (1932 р.), «7 островів» в Баренцевому морі. У 1975 р. організований заповідник «Острів Врангеля», головне завдання якого – охорона та облік білих ведмедів, охорона всього їх потомства, так як ведмедиці створили на острові своєрідний «пологовий будинок»: тут народжується ведмеже потомство майже з усієї Арктики. У 1984 р. створений один з найбільших заповідників – Усть-Ленський, що займає значні площі на березі моря Лаптєвих, охороняються і вивчаються прибережні аквальні комплекси. З найбільш відомих заповідних територій зарубіжних країн можна назвати декілька: національний парк Ауюйтук на о. Баффінова Земля, де охороняються 40 видів птахів, моржі і тюлені. Національний парк Нордкап-Хорн Вікс (Норвегія) створений в 1929 р. на о-ві Могер, де охороняються фіорди і всі їх мешканці. Створені національний резерват в дельті р. Маккензі – Кендалл-Айленд, а також морський резерват в протоці Джорджія. У США на Алясці створено морський фауністичний резерват. У Мурманському порту кілька років функціонувала берегова станція з прийому та очищення баластних і нафтовмісних вод морських судів.

У перспективі в Арктиці передбачається певна політика природокористування:

  • розвиток вітрової та приливної енергетики з метою використання її для вилучення ряду хімічних елементів з морської води;
  • подальший розвиток морського транспорту та нафторозробок в Норвезькому морі і біля берегів Аляски;
  • будівництво нафтохімічних заводів в портах;
  • розведення марікультури на шельфі;
  • створення морських заповідників і заказників на о-вах Землі Франца-Йосипа, Північної Землі. На Мурманському узбережжі і острові Врангеля намічається створення геосистемних полігонів.
ПОДІЛИТИСЯ: