Державний устрій і політична система Монголії

Монголія – суверенна незалежна демократична правова держава з парламентською формою правління (парламентська республіка). Діє Конституція 1992.

Монголія ділиться на 21 аймак (Архангайскій, Баян-Уль-гійскій, Баянхонгорскій, Булганский, Гобіалтай-ський, Гобі-Сумберскій, Дархан-Ульск, Східно-Гобийский, Східний, Среднегобийский, За-вханскій, Орхонский, Увурхангайскій, Южногобій-ський , Сухе-Баторська, Селенгинский, Центральний, Увсанурскій, Кобдоский, Хубсгульскій, Хентій-ський) і Улан-Баторська адміністративний район. Аймаки діляться на сомони, сомони – на баги, столиця – на округи, округи – на ховати. Найбільш великі міста: Улан-Батор, Erdenet, Дархан, Чойбалсан, Кобдо.
Глава держави – президент, що обирається на альтернативній основі на 4 роки шляхом загального прямого і таємного голосування. Президент може перебувати при владі тільки два терміни. Президент є також головнокомандувачем Збройними силами країни. Чинний глава держави – Н. Багабанді. Обраний 18 травня 1997. Повторно обраний 20 травня 2001.

Вищий орган законодавчої влади – Великий державний хурал (ВГХ), що складається з 76 членів, що обираються всенародно шляхом таємного голосування строком на 4 роки. Чинний голова ВГХ – С. Тумур-Очир.

Вищий орган виконавчої влади – уряд, що формується ВГХ за пропозицією прем’єр-міністра і погодженням з президентом. Кандидатуру глави кабінету міністрів подає на розгляд ВГХ президент. Уряд підзвітний ВГХ. Чинний глава уряду – прем’єр-міністр М. Енхбаяр.

На місцях влада здійснюють органи місцевого самоврядування: аймачние, міські, районні та Сомоні хурали, депутати яких обираються населенням строком на 4 роки.

Видатні державні діячі: Д. Сухе-Батор (1893-1923) – засновник МНРП, керівник монгольської народної революції 1921, Х. Чой-балсан (1895-1952) – один із засновників МНРП, прем’єр-міністр М. з 1939, головком монгольської армії під час спільних операцій радянських і монгольських військ на Халхін-Голі; Ю. Цеденбал (1916- 91) – державний і партійний діяч, генеральний секретар ЦК МНРП в 1940-54 і 1981-84; 1-й секретар ЦК МНРП в 1958-81; голова Ради міністрів МНР в 1952-74; голова Президії ВНХ в 1974-84.

До поч. 1990-х рр. в М. існувала однопартійна система – правлячою партією була МНРП. У 2003 в М. зареєстровані 17 політичних партій. Найбільші з них: МНРП (121 тис. Членів), Демократична партія (ДП), партія «Громадянська мужність – Республіканська партія», партія «Вітчизна – Монгольська нова соціалістична партія», що мають своїх представників у ВГХ. Інші політичні партії не відіграють помітної ролі в суспільно-політичному житті країни. Програла на виборах 2000 Демократична партія та інші опозиційні МНРП сили налагоджують координацію з тим, щоб добитися реваншу на виборах в 2004. Демократична партія і «Громадянська мужність – Республіканська партія» підписали угоду про створення коаліції «Демократична сила».

Провідні організації ділових кіл: Торгово-промислова палата, Асоціація експортерів м’яса.

Внутрішньополітична ситуація в М. достатньо стабільна. Сформоване МНРП однопартійний уряд націлений на проведення виваженої та збалансованої внутрішньої та зовнішньої політики. Разом з тим переломити сформовані в минулому негативні тенденції, насамперед в економіці і соціальній сфері, поки повністю не вдалося. Гострою проблемою залишається брак коштів на соціальні потреби.

Фінансово-бюджетна ситуація в країні ускладнилася у зв’язку з тим, що закладені в бюджет ціни на основну експортну продукцію – мідь, козячий пух, шерсть виявилися нижчими через падіння світових цін. Ситуація ускладнилася у зв’язку з природно-кліматичними катаклізмами, для боротьби з якими уряд був змушений використовувати державні фінансові резерви.

Правляча МНРП і опозиційна ДП дотримуються дуже схожих за своєю суттю соціал-демократичних принципів і програм. Їх суперництво не носить характер розбіжностей з принципових політичних питань, а зводиться скоріше до боротьби за доступ до державного управління і контролю за витрачанням бюджетних коштів.

Прийнятий і вступив у дію закон про передачу землі у власність громадянам М. – крок, на який не вирішувалося жодне з попередніх урядів (ніколи раніше земля в М. не перебувала в приватному володінні). Триває процес формування законодавчої бази політичного та економічного реформування країни.

Програма приватизації, мета якої полягає у переміщенні в приватну власність до 80% великих об’єктів, здійснюється уповільненими темпами, іноземний капітал не виявляє очікуваного інтересу до приватизованим об’єктам.

Після 1990 зовнішні зв’язки М. помітно розширилися. У 1994 ВГХ затвердив Концепцію зовнішньої по-літики М. Розширення зв’язків із зовнішнім світом для М. – країни, яка не має виходу до моря, є одним з найважливіших умов для проведення політичних перетворень і ринкових реформ. Зовнішньополітична діяльність усіх гілок влади концентрувалася на вишукуванні додаткових фінансових коштів за кордоном. У 1990 створено рух країн-донорів на чолі з Японією, які надають підтримку розвитку економіки М. (більше 30 країн і міжнародних організацій). За цей час М. виділено близько 1 млрд дол. США (пільгові кредити, безоплатна допомога). Відбулося в Улан-Баторі у 2002 чергове засідання Консультативної групи країн-донорів висловило готовність її учасників продовжувати підтримувати економічні реформи (в 2001-02 було виділено понад 300 млн дол. США).

Парламент і уряд, орієнтуючись на пріоритетне взаємодія з сусідніми РФ і Китаєм, проголосили проведення «багатовекторної» політики, ввели в число пріоритетів відносини з США, а також мають намір розширити співпрацю з країнами АТР, Європи, міжнародними фінансово-економічними організаціями. США оголошені стратегічним партнером М. М. проявляє активну зацікавленість у налагодженні економічного співробітництва в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, підключенні до регіональних і субрегіональним фінансово-економічним структурам, насамперед АСЕАН, АТЕС.

М. здійснює співробітництво з ЄС. У 1992- 2001 ЄС реалізував і продовжує реалізовувати в М. понад 90 конкретних проектів (на суму 49,2 млн євро) в рамках двостороннього співробітництва та партнерства. ЄС є одним з великих інвесторів М.

В ході реформування Збройних сил М. їх чисельність скорочена і становила в 2003 7000 чол. М. готова до відновлення військово-технічного співробітництва з РФ. Робляться кроки з розвитку військово-технічного співробітництва з США, країнами НАТО (ФРН, Бельгія, Туреччина), Китаєм, Південною Кореєю, Японією, Малайзією.

У 2002 витрати на військові закупівлі, головним чином стрілецької зброї і боєприпасів до неї, склали 260 тис. Дол. США; закупівлі пов’язані з підготовкою частин до участі в діях миротворчих сил ООН. Робиться ставка на регулярне використання спецпідрозділів ЗС М. у миротворчих силах ООН і їх попередню підготовку в країнах НАТО і США. М. вже бере участь у миротворчих операціях (Конго, Бангладеш).

М. приєдналася до Конвенції про знищення хімічної зброї та заборону біобактеріологіческого зброї; вона є також учасником Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

М. має дипломатичні відносини з РФ (встановлені з СРСР в 1921). 20 січня 1993 підписаний міждержавний Договір про дружні відносини і співробітництво.

ПОДІЛИТИСЯ: