Державний устрій і політична система Греції

Греція – демократична правова держава з республіканською формою правління. Діє Конституція, прийнята 11 червня 1975.

Вищий орган законодавчої влади – однопалатний парламент, що складається з 300 місць. Вибори в парламент проводяться 1 раз на 4 роки, є прямими і таємними. Виборче право отримують громадяни старше 18 років. Парламентська більшість отримує право сформувати уряд на чолі з прем’єр-міністром. Парламент обирає главу держави – президента, строком на 5 років. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. З 1995 президент республіки – Константінос Стефанопулос (другий термін). Повноваження президента обмежені, він не бере безпосередньої та активної участі в політиці. Уряд складається з кабінету, в який входять прем’єр-міністр, міністри та міністри без портфеля. З 1996 на посаді прем’єр-міністра Костас Симітіс, лідер панеллінскій соціалістичного руху (ПАСОК).
Видатні політичні діячі: Андреас Па-пандреу (1919-96), Константінос Караманліс (1907-98), Харілаос Трикупіс (1832-96), Елефтеріос Венізелос (1864-1936).

Адміністративний поділ: 13 адміністративних регіонів – Аттика, Західна Македонія, Східна Македонія і Фракія, Центральна Македонія, Епір, Фессалія, Іонічні острови, Центральна Г., Західна Г., Пелопоннес, Егейський Північ, Егейський Південь, Острів Крит. Регіони підрозділяються на 51 префектуру (номою): Ахея, Етолія кай Акарнанія, Арголида, Аркадія, Арта, Аттика, Халкідікі, Хани-он, Хіос, Додеканес, Драма, Еврос, Еврітанія, Евою, Флоріна, Фокида, Фтіотида, Гревена, Ілей , Іматія, Іван, Іраклеон, Кардітса, Касторія, Кавала, Кефалінія, Керкіра, Килкис, Корінфія, Ко-зани, Кіклади, Лаконія, Лариса, Ласіфі, Лефкас, Лесбос, Магнісія, Мессинія, Співала, Пієрія, Превеза, Рефінніс, Родопи , Самос, Серрано, Теспротія, Фессалоніки, Трікала, Беотія, Ксанті, Закінтос і один автономний округ Свята гора Афон.

Найбільш великі міста: Афіни, Салоніки (358 тис. Чол.), Пірей (178 тис. Чол.).

Система органів влади багаторівнева, заснована на принципі децентралізації. Існують органи місцевої влади першого і другого рівня і регіональна адміністрація.

Місцева влада першого рівня складаються з муніципалітетів і громад, які несуть відповідальність за вирішення місцевих питань. Загальне число громад та муніципалітетів – менше 1000. Другий рівень місцевого управління – 51 префектура, очолювана префектурние порадами і префектами, які обираються безпосередньо громадянами (з 1994). Місцева влада другого рівня вирішують більш загальні питання.

Тринадцятьма регіонами керують генеральні секретарі, яких призначає уряд. Генеральні секретарі є представниками уряду. Вони підтримують центральні державні функції і служби, а також допомагають уряду в розробці регіональної політики розвитку.

На політичній арені в сучасній Г. домінують по суті дві великі партії, а саме ПАСОК (засноване Андреасом Папандреу в 1974, голова – Костандінос Симітіс) і «Нова демократія» (заснована Константиносом Караманлісом в 1974, голова -Костас Караманліс), яка є основною правою партією. Інші партії, представлені в грецькому парламенті, – KKE (Комуністична партія Г. голова – Алека Папаріга) і Сіаспізмос (Коаліція лівих, голова – Ніколаос Констандопулос).

У зовнішній політиці Г. дотримується принципу прихильності стандартам міжнародної законності та дотримання міжнародного права. Г. намагається проводити миролюбну і добросусідську політику, націлену на встановлення миру і стабільності в південно-східному Середземномор’ї. Розпочато конструктивний діалог з Туреччиною, спрямований на розрядку напруженості у відносинах двох країн, що виникла з питання про територіальну приналежність островів в Егейському морі.

Г. бере активну участь у спробах ООН врегулювати кіпрську проблему, викликану турецьким вторгненням 1974 і окупацією північної частини Кіпру.

Г. бере участь у роботі різних міжнародних організацій, є членом ООН, Ради Європи, ОБСЄ з моменту їх заснування. Г. приєдналася до ЄС (у той час Європейське економічне співтовариство) в 1981 після тривалого періоду асоціації (з 1961). Г. активно підтримує майбутнє розширення ЄС, особливо вступ Кіпру як завдання стратегічної важливості для Європи та Близького Сходу в умовах зміцнення стабільності в регіоні.

Особливість зовнішньої і внутрішньої політики Г. – існування великої грецької зарубіжної діаспори: св. 4 млн чол. Більшість з них знаходиться в США (більше 2 млн), де грецьке лобі вважається досить впливовим. Крім того, грецька діаспора існує в Австралії (близько 700 тис.), В Канаді (350 тис.), В Європі (св. 500 тис.). Всесвітня Рада Еллінів за кордоном (1995) координує взаємодію регіональних організацій.

Збройні сили Г. засновані на поєднанні професійної армії і загальної військової повинності для чоловіків (тривалість служби за призовом від 16 до 23 міс.). Витрати на оборону становлять 4,5% ВВП – найвищий показник в НАТО. Озброєні сили складаються з грецької армії, флоту, ВВС, поліції і національної гвардії. Загальна чисельність ЗС Г. (в т.ч. в запасі) – 2,6 млн чол. Грецький військовий персонал брав участь у складі миротворчих сил ООН в діях з підтримання миру в Сомалі і в інших місіях в Албанії, Кувейті та колишньої Югославії.

Г. має дипломатичні відносини з РФ (встановлені з СРСР в 1924).

Посилання на основну публікацію