Демографічна політика

Очевидно, що різке уповільнення темпів зростання населення (або навіть спад населення), як у розвинених капіталістичних країнах, країнах Східної Європи і Росії, або різке збільшення темпів приросту населення, як в Африці та більшості країн Азії та Латинської Америки, негативно позначаються на демографічній і соціально-екокоміческой ситуації у світі. Тому в наш час більшість країн світу прагне керувати відтворенням населення. Для цього проводитимуться демографічна політика-система адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, за допомогою яких держава впливає на природний рух населення (передусім на народжуваність) в бажаному для себе напрямку.

Контроль над народжуваністю став вперше здійснюватися ще в XVIII столітті у Франції, де в зв’язків із загрозливим зниженням темпів народжуваності робилися спроби її стимулювання. Зараз близько 130 економічно розвинених країн світу і приблизно 80 розвиваються проводять демографічну політику, напрямок якої залежить насамперед від демографічної ситуації в тій чи іншій країні.

Демографічна політика
Демографічна політика

У країнах першого типу відтворення населення переважає демографічна політика, спрямована на підвищення народжуваності та природного приросту населення, причому до кінця 80-х років найбільш активна демографічна політика проводилася країнами Східної Європи. Заходами демографічної політики є: одноразові позички молодятам, допомоги у зв’язку з народженням дітей (за прогресивно зростаючою шкалою), тривалі декретні відпустки, пільги на придбання житла і т.д. Також і в колишньому СРСР здійснювалася дієва демографічна політика.

У країнах Західної Європи демографічна політика проводиться з неоднаковою інтенсивністю в різних країнах. Найбільш активно у Франції, Швеції.

У США демографічна політика фактично не проводиться, за винятком деяких пільг сім’ям.

Більшість країн другого типу відтворення в останні десятиліття здійснюють демографічну політику, спрямовану на скорочення народжуваності та природного приросту. У закордонній Азії програми планування сім’ї втілюються в життя у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Першою на цей шлях вступила Індія, але самих значних успіхів у регуляції темпів приросту населення домігся Китай. Основними заходами, що забезпечують зниження народжуваності стали підвищення віку вступу в шлюб (в Індії 21 рік для чоловіків і 18 років для жінок, в Китаї-22 і 20 років відповідно), стимуляція створення сімей з одним або двома дітьми.

У країнах арабсько-мусульманського регіону, що охоплює Південно-Західну Азію і Північну Африку, активність демографічної політики невелика у зв’язку з національними та регіональними традиціями (мусульманство заохочує ранні та обов’язкові шлюби, багатодітність, багатоженство і негативно відноситься до демографічної політики).

Африка, в цілому (за винятком Нігерії), майже не включена в політику планування сім’ї, що викликано традиціями багатодітності та іншими національними та соціально-економічними причинами.

Запитання демографічної політики зараз є найважливішими для розвитку всього світу, але різний підхід до неї різних держав робить неможливою стабілізацію темпів зростання чисельності населення планети в найближчому майбутньому.

Посилання на основну публікацію