Чому вода в морі солона

Чому вода в морі солона? На поверхні Землі так багато води, що її часто називають «блакитною планетою». Земля займає всього 29% площі Землі, а що залишилися 70% доводяться на загадковий і майже невивчений Світовий океан. Очевидно, що така кількість води не може мати абсолютно ідентичний складу, що видно на прикладі різної насиченості солями річок і морів. Але як пояснити ці відмінності?

Чому в морях і океанах вода солона

Вода славиться своєю здатністю розмивати будь-який вид гірських порід. Не важливо, що точить камінь – потужний потік або окрема крапля – підсумок завжди передбачуваний. В ході руйнування породи вода виводить з неї легкорозчинні компоненти. Солі, які також вимиваються з каменю, надають воді характерний смак.

Вчені так і не змогли прийти до єдиної думки, з якої причини в одних водоймах вода прісна, а в інших солона. До теперішнього часу сформульовані дві доповнюють один одного теорії.

Перша теорія

Перша теорія заснована на тому, прісна вода така ж солона, як і морська, однак концентрація солі в ній в сімдесят разів нижче. Вільну від солей воду можна отримати тільки в лабораторних умовах методом дистиляції, в той час як природні рідини ніколи не були і не будуть очищені від хімічних складових і мікроорганізмів.

Всі домішки, які розчиняються, а потім вимиваються водою з річок та струмків, неминуче опиняються в водах Світового океану. Потім вода випаровується з його поверхні і перетворюється в дощ, сіль же стає частиною її хімічного складу. Цей цикл безперервно повторюється ось уже два мільярди років, тому немає нічого дивного в тому, що за цей час Світовий океан став настільки багатий солями.

Прихильники даної теорії наводять як доказ не мають стоку солоні озера. Якби вода від початку не мала в своєму складі достатньої кількості хлориду натрію, вони були б прісними.

Морська вода має одну унікальну властивість: вона включає в себе практично всі існуючі хімічні елементи, в тому числі магній, кальцій, сірку, нікель, бром, уран, золото і срібло. Загальна їх кількість наближається до шістдесяти. Однак найвищий показник припадає на частку хлориду натрію, так само відомого, як кухонна сіль, який і відповідає за смак морської води.

І саме хімічний склад води став каменем спотикання цієї гіпотези. Згідно з дослідженнями, морська вода містить високий відсоток солей соляної кислоти, а річкова – солей вугільної кислоти. Питання про причини подібних відмінностей досі залишається відкритим.

Друга теорія

Друга точка зору грунтується на припущенні про вулканічної природи океанських солей. Вчені вважають, що процес утворення земної кори супроводжувалося підвищеною активністю вулканів, в результаті якої гази, насичені парами фтору, бору і хлору перетворювалися в кислотні дощі. З цього можна зробити висновок про те, що перші моря на Землі містили величезний відсоток кислоти.

В таких умовах не могли зародитися живі організми, проте в подальшому кислотність океанської води істотно знизилася, і сталося це так: кисла вода вимивала з базальту або граніту лугу, які потім трансформувалися в солі, що нейтралізують океанську воду.

Згодом вулканічна активність істотно ослабла, і атмосфера почала поступово очищатися від газів. Склад морської води теж перестав змінюватися і п’ятсот мільйонів років назад прийшов до стабільного стану.

Однак і в наші дні солоність води контролюється великою кількістю підводних вулканів. Коли вони починають вивергатися, мінерали, що входять до складу лави, змішуються з водою, підвищуючи загальний рівень солі. Але, не дивлячись на те, що в Світовий океан щодня потрапляє нова порція різноманітних солей, його власна солоність залишається незмінною.

Повертаючись до питання про карбонатах, зникаючих з прісної води при її попаданні в моря, варто додати, що ці хімічні речовини активно використовують морські організми для формування раковин і скелетів.

Чому не можна пити морську воду

Всім відомо, що морська вода дуже шкідлива і неприємна на смак. Однак багато хто дотримується хибних уявлень, згідно з якими вона цілком може замінити прісну в умовах крайньої необхідності. Подібні помилки не тільки можуть завдати шкоди людині, що опинилася в екстремальній ситуації, але і коштувати йому життя.

Вся справа в тому, що навантаження, пов’язане з фільтрацією потрапляє в організм будь-якої рідини, повністю лягає на нирки. Їх завдання полягає у виведенні зайвої рідини за допомогою сечі і поту. У випадку з морською водою ниркам доведеться переробити велику кількість солей, які можуть затримуватися, утворюючи камінці і погіршуючи роботу всього організму.

Завдяки ниркам, протягом доби людина виділяє близько п’ятдесяти відсотків випитої їм в цей період рідини. Замість з сечею з організму виходять надлишки солей натрію, кальцію і калію. Морська вода настільки насичена сіллю, що нирки дуже швидко зношуються, намагаючись впоратися з непосильним для них роботою. Один літр морської води містить тридцять п’ять грам солі, що в рази перевищує її вміст в людській сечі.

В щоденну норму випивається дорослою людиною рідини входить не тільки вода, але і волога, що отримується під час прийомів їжі. Щодоби в організмі осідає від п’ятнадцяти до тридцяти п’яти грам солі, яку нирки успішно виводять.

Таким чином, виходить, що для позбавлення від тридцяти п’яти грам солі, що потрапила в організм разом з літром морської води, йому доведеться виробити півтора літра власної рідини з урахуванням того, що випитого кількість води буде явно для цього недостатньо. Щоб виконати своє завдання, нирки почнуть працювати на межі своїх можливостей і дуже швидко відмовлять.

Крім того, дефіцит рідини укупі з критичним рівнем солі в організмі приведуть до сильного зневоднення, а через кілька днів припинять функціонувати нирки. Надлишок солі викликає ураження внутрішніх органів, першими з яких постраждають ті ж нирки і шлунково-кишкового тракту. Внаслідок нестачі вологи в нервовій системі теж відбудуться незворотні зміни.

Крім того, зневоднення в процесі втамування спраги морською водою викликається наявністю в її складі сульфату магнію, що володіє проносну дію. В результаті зневоднення відбувається набагато швидше звичайного, і людина швидко втрачає сили і здатність боротися за виживання.

Організм не може виробляти власну рідину і справлятися з високим рівнем солі. Крім того, в морській воді присутні і інші небезпечні речовини, на засвоєння яких організм витратить свої останні ресурси.

Однак вижити в умовах відсутності прісної води все-таки можна. Деякі вчені і фахівці з виживання радять вичавлювати рідина з риби, як би дивно це не звучало. Існує кілька задокументованих випадків, коли людям вдавалося врятуватися саме за допомогою такого рибного «соку».

Таким чином, сіль, що міститься в водах Світового океану може приносити людям як відчуття польоту від похитування на поверхні моря, так і стати їх найлютішим ворогом, поступово позбавляючи того океану, який укладено в тілі кожного з нас.

Посилання на основну публікацію