Чисельність і відтворення населення в США

Відповідно до конституції країни перепису населення в США проводяться регулярно – раз на десять років. Їх організацією займається Бюро переписів (цензів), яке становить також щорічні оцінки чисельності населення країни.
Крім загального інтересу до даних таких переписів, вони особливо важливі ще й тому, що від кількості жителів у тому чи іншому штаті залежить, скількох своїх представників він може обрати в нижню палату конгресу США, загальне число членів якої за законом 1912 незмінно становить 435 чоловік. У 1980-х рр.. кожен член палати конгресу представляв 500 тис. виборців, а під час останнього перепису 2000 р. – вже 625 тис.

Перший перепис населення був проведений в США в 1790 р., тобто через чотири роки після досягнення незалежності. Тоді населення країни склало близько 4 млн осіб. Його подальше зростання демонструє таблиця 52.
Користуючись даними таблиці 52, неважко підрахувати, що за 210 років чисельність населення США збільшилася майже в 72 рази! Такий величезний зростання населення окремої країни в історичній демографії зустрічається не часто. У цьому випадку він значною мірою пояснюється імміграцією, яка визначила не тільки механічний приріст населення, але і його молодий віковий склад, що сприяв високим темпам відтворення. Однак, як показує таблиця 52, протягом всієї історії США можна виділити кілька етапів з різним характером такого відтворення.

В якості першого етапу дані таблиці дозволяють виділити період з 1800 по 1860 рік, тобто до початку війни між Північчю і Півднем. Для цього етапу була характерна дуже висока народжуваність, яка, незважаючи на високі показники смертності, забезпечувала дуже великий природний приріст населення. Наприклад, в 1820 р. народжуваність становила 50 осіб, смертність – 25 осіб, а природний приріст населення сягав 25 чоловік на 1000 жителів. Якщо додати до цього імміграцію, населення США збільшувалося приблизно на 3% на рік; це був найвищий показник у світі. Цифри таблиці 52 переконливо свідчать про те, що на цьому етапі населення країни кожні десять років зростала приблизно на 1/3.

Другий етап охоплює останні десятиліття XIX в. і перші десятиліття XX в. У цей час показники народжуваності та природного приросту населення поступово знижувалися, хоча залишалися ще досить високими. Наприклад, в 1910 р. формула відтворення населення США була наступною: 30,1% – 14,7% = 15,4%. Що стосується імміграції, то саме на цьому етапі вона досягла свого піку. Тому й показник приросту населення за десять років не опускався нижче 20%.

В якості третього етапу можна виділити час з початку 1920-х до середини 1940-х рр.. Протягом цього етапу народжуваність і природний приріст мали тенденцію до подальшого скорочення, яке особливо проявилося в періоди світової економічної кризи початку 1930-х рр.. та Другої світової війни. В результаті за 1930-1940 рр.. приріст населення США виявився самим невеликим за всю історію цієї країни.

Четвертий етап припадає на час з середини 1940-х до середини 1960-х рр.. Це був період досить сильно вираженого компенсаційного приросту, або «бебі-буму», в результаті якого населення країни щорічно збільшувалася приблизно на 3 млн осіб. Природний приріст населення тримався на рівні 13-14 осіб на 1000 жителів, тобто був одним з найбільших серед країн Заходу. Демографічна політика була спрямована на заохочення багатодітних сімей, оскільки вважалося, що зростання населення повинен стимулювати економічний розвиток. У США стали переважати сім’ї з трьома і більше дітьми. Вік вступу в шлюб до середини 1950-х рр.. знизився до 22,5 років у чоловіків і 20,1 років у жінок.

Американські демографи розрізняють дві хвилі післявоєнного «бебі-буму», коли в цілому народилося близько 80 млн дітей. K першій хвилі відносяться діти, що народилися в 1946-1955 рр.. Вони увійшли в життя в період швидкого зростання економіки, пов’язаного з початком НТР. Завдяки розширенню і перебудови всієї системи освіти вони виявилися набагато більш освіченими і краще підготовленими професійно, ніж їхні батьки. При цьому діти прагнули скоріше відокремитися від батьків, обзавестися власною сім’єю, дітьми, оселитися в приміській (субурбанізаціонной) зоні. Жінки в період цієї хвилі, хоча і нерідко бралися за роботу, найвище ставили свої обов’язки хранительки домашнього вогнища. До другої хвилі відносяться діти, що народилися в 1956-1964 рр.. Подорослішавши, вони потрапили в обстановку уповільнених темпів розвитку економіки, посилення конкуренції і загострення соціальних та етнічних проблем, якої відповідала й інша демографічна політика.

Словом, мова йде про п’ятому етапі відтворення населення, який розпочався у другій половині 1960-х рр.. і ознаменував собою різке зниження рівнів народжуваності та природного приросту. Для ілюстрації достатньо навести формулу відтворення населення станом на 1975 р. 14,8% – 8,9% = 5,9%. Такого низького показника приросту населення в США до цього ніколи не було, та й абсолютний річний приріст зменшився до 2 млн.

За всім цим стояли: концепція «нульового приросту» населення, пропаганда малих сімей – як забезпечують більш високий життєвий рівень, пропаганда і поширення контрацептивів, нове підвищення віку вступу в шлюб відповідно до 26 років у чоловіків і 23,6 років у жінок. Діти другої хвилі «бебі-буму», що увійшли в самостійне життя саме в ці роки, навіть обзавівшись власними дітьми, часто залишалися з батьками. Вони пізніше укладали шлюби, пізніше заводили дітей, частіше стали розлучатися чи жити поза шлюбом. Більшість жінок почали працювати і взагалі ставити роботу на перше місце, а домашнє вогнище – на друге. Додамо, що за часом цей етап в цілому збігся з тим явищем, яке отримало найменування сексуальної революції. Початок її зазвичай відносять до середини 1960-х рр.., Пов’язуючи його як з ростом матеріального благополуччя, так і з винаходом і широким поширенням контрацептивів, а піком вважають середину 1970-х рр..

З середини 1980-х рр.. в США почався шостий етап відтворення населення, що характеризується відносною стабілізацією всіх трьох показників. Дійсно, народжуваність все той час трималася приблизно на рівні 16, смертність-9, а природний приріст – 7 осіб на 1000 жителів. Чисельність населення США, за переписом в середині 1990 р., склала 248 700 000 чоловік, тобто була майже на 1,5 млн менше, ніж прогнозувалося, тоді як в 1980 р. вона виявилася на 4,8 млн осіб більше прогнозувати.

Сексуальна революція на цьому етапі явно пішла на спад, що аналітики пояснюють і економічним спадом, і загрозою захворювання на СНІД, і змінами в психології і поведінці чоловіків і жінок. Однак деякі її риси продовжують зберігатися, особливо у сфері сімейно-шлюбних відносин, які як і раніше характеризуються збереженням дошлюбних і позашлюбних зв’язків, спільним проживанням без юридичного оформлення шлюбу, високим рівнем розлучуваності (22 розлучення на 1000 заміжніх жінок за рік), вельми великою часткою (20-22%) позашлюбних дітей.

Нарешті, в якості сьомого етапу можна виділити 1990-егг., За які населення США збільшилося на 33 млн осіб. Це свого роду рекорд для XX в. Таким чином, в 2000 р. в США проживало майже стільки ж людей, скільки їх було в СРСР до моменту його розпаду, і майже в два рази більше, ніж в сучасній Росії.

Бюро переписів США називає дві головні причини такого демографічного стрибка в 1990-і рр..
По-перше, це збереження помітного перевищення рівня народжуваності над рівнем смертності. Наприкінці 1990-х рр.. формула відтворення населення в США мала такий вигляд: 15% – 9% = 6%, що відповідає середньорічному приросту в 0,6%. За цим показником США продовжують залишатися в тій, досить невеликий, підгрупі економічно розвинених країн, де ще забезпечується розширене відтворення населення. У країні приблизно 60 млн жінок у дітородному віці, а загальний коефіцієнт народжуваності (кількість народжень на кожну жінку) дорівнює 2. Друге, це більш високий, ніж очікувалося, рівень імміграції – як легальної, так і нелегальної. В даному випадку потрібно враховувати і те, що в сім’ях іммігрантів показники народжуваності вищі. На початку XXI в. середньорічний темп приросту населення в США зріс до 0,9%, що лише трохи поступається середньосвітового (1,1%). Відповідно в 2006 р. його чисельність досягла 300 млн, а в середині 2008 р. – 303 800 000 чоловік. Фертильність жінок залишилася на рівні 2 дитини.

ПОДІЛИТИСЯ: