Територіальна структура населення і господарства зарубіжної Європи, в основному, склалася ще в 19 столітті. В цей час головним чинником розміщення господарства були природно-ресурсні території. В цьому ж столітті виникли найбільші вугільно-металургійні райони:
- Великобританії;
- Франції;
- Німеччини;
- Бельгії;
- Польщі;
- Чехії та інших країн.
Після Другої світової війни найбільший вплив на цю структуру надали фактори трудових ресурсів і вигод ЕГП, а останнім часом до них додалися:
- наукоємні фактори розміщення виробництва;
- екологічні фактори розміщення виробництва.
Всього в регіоні налічується приблизно 400 міських агломерацій і близько ста промислових районів.
Найзначніші з них знаходяться в межах “центральної осі” розвитку, що тягнеться по території восьми країн.
Головним стрижнем центральної осі служить “головна вулиця Європи”- лінія Рейн-Рона.
У межах цієї “осі” живе 120 млн. осіб, і зосереджено близько половини всього економічного потенціалу регіону.
У зарубіжній Європі можна виділити ще кілька подібних “осей”, але вже менших масштабів. Це:
- промислово-міський пояс, який простягаються вздовж спільних кордонів Польщі, Чехії і ФРН;
- дунайська “вісь”;
- смуги уздовж головних нафтопроводів;
- деякі приморські зони.