Аналіз топографічної карти

Топографічні карти – карти, на яких нерівності земної поверхні і всі місцеві предмети зображені настільки детально, що по них можна уявити дійсну місцевість з усіма її подробицями. Основною відмінністю топографічних карт від інших є масштаб.

Умовно прийнято до топографічних карт відносити карти масштабів 1: 200000 і крупніше, тобто карти, на яких місцевість зображена зі зменшенням всіх відстаней до 200000 разів. При такому зменшенні відстаней на карті можна показати всі населені пункти, дороги, ліси і чагарники, річки та інші об’єкти. На більш дрібних картах місцевість відображається з деякими пропусками й узагальненнями, оскільки масштаб не дозволяє розмістити на них всі об’єкти місцевості.

Топографічні карти можуть використовуватися в якості путівника, а також для детального вивчення місцевості та вирішення різних інженерних завдань.

Основу змісту топографічної карти складають графічні умовні знаки. На додаток до них для якісної характеристики об’єктів застосовуються буквено-цифрові позначення. До образотворчого властивостям умовних знаків відноситься і колір. Він надає мапі наочність і дозволяє збагатити її зміст. Кольори, прийняті для деяких умовних знаків, відповідають забарвленню зображуваних об’єктів. Лісові масиви, чагарники, сади і парки зображуються зеленим кольором; моря, річки, озера, криниці, джерела, болота – синім; елементи рельєфу – коричневим.

Для зображення рельєфу на топографічних картах застосовуються горизонталі. На топографічних картах горизонталі проводяться за абсолютними висот точок місцевості через певні інтервали.

Посилання на основну публікацію