Аналіз національного складу населення Росії

На території Росії проживає понад ста націй і народностей. Кожній нації притаманні свої риси матеріальної і духовної культури, що відображають конкретні природно-історичні та соціально – економічні умови її розвитку. Всі народи Росії — великі і малі — користуються рівними правами, а найбільш численні, що компактно проживають на певних територіях, мають свою державність. До складу Російської Федерації входять 89 суб’єктів: 21 республіка, 6 країв, 49 областей, 1 автономна область, 10 автономних округів, 2 міста федерального значення — Москва і Санкт – Петербург. Згідно перепису населення 2010 року в склад населення Російської Федерації входять 194 народності.

 

Найчисленнішою нацією в країні є росіяни. Вони становлять понад 82,9% населення Російської Федерації. Цей народ виділяються як своєю чисельністю, так і величезною роллю в історії нашої країни, в згуртуванні всіх народів, що населяють Російську Федерацію і утворення єдиної держави. Російське населення переважає у всіх економічних районах Росії. Найбільш компактно воно живе в районах Центральної Росії, а також в Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході, де становить 80 — 85% всього населення. Росіяни становлять найчисленнішу групу східних слов’ян. До слов’янської мовної групи також належать білоруси, які населяють західні райони Росії, і українці, що живуть переважно в південних районах країни, в тому числі в Краснодарському краї.

 

Для Поволжя, Приуралля, Прикам’я і Сибіру, крім росіян, характерно населення даних регіонів народами, які населяють незалежні республіки і автономні округи. В уральську мовну сім’ю входять народи фінської групи (карели, комі, комі-перм’яки, мордва, марійці, удмурти, нечисленні фіни і естонці, які населяють на північний захід європейської частини Росії), угорську групу складають ханти і мансі, які живуть в районах середнього перебігу Обі і Іртиша, самодийскую групу — ненці і селькупи — населення зони Крайньої Півночі Росії.

 

До алтайської мовної сім’ї можна виділити численну і різноманітну за складом тюркську мовну групу (татар, чувашів, башкіров, ногайців, кумиків й, алтайців, хакасів, шорцев, тувинців, якутів, долганов, карачаївців, балкарців). Народи, що говорять на мовах тюркської групи, мають досить широкий регіон поширення та істотне число жителів. Так, кількість татар згідно перепису населення 2010 року становила понад 5,3 млн чол., чувашів — 1,3 млн чол., башкирів — більше 1,5 млн чол., якутів – 380 тис чол.

 

В монгольську мовну групу входять такі народності як буряти, калмики; у тунгусо-маньчжурську групу — евенки і евени, а також народності, що живуть в Приамур’ї: нанайці, ульчи, удэгейцы, orochi. На узбережжі Берингової моря, на Сахаліні і Камчатці живуть народності, що представляють палеоазиатскую групу і эскимосско-алеутскую сім’ю: чукчі, коряки, ительмены, юкагиры, нівхи, ескімоси, алеути.

 

Виключно різноманітний національний склад має Північний Кавказ. Його населяють народи кавказької мовної сім’ї, що мають відношення до різних груп. Адыго-абхазька група представлена абхазами, кабардинцями, черкесами, адыгейцами. Чечено-дагестанському групу складають чеченці, інгуші і народності Дагестану: аварці, лезгини, даргинці, лакци та ін. До іранської групи індоєвропейської сім’ї належать осетини.

 

Необхідно зазначити, що при загальному зниженні чисельності населення Російської Федерації чисельність населення даного регіону зросла. 

 

Дана позитивна динаміка природного приросту зберігається не тільки в національних утвореннях Північного Кавказу, але і Поволжя, Східного Сибіру і Далекого Сходу. Високий приріст населення відзначається в Інгушської Республіці (17,4 чол. на 1000 чол. населення), Республіці Тува (7), Республіці Дагестан (14,4). Це пов’язано зі збереженням історично сформованих традицій многосемейности в цих республіках, а також з високою часткою населення, яке проживає в сільській місцевості, де зберігається високий рівень народжуваності.

 

Мови всіх народів рівні, проте мовою міжнаціонального спілкування в Російській Федерації служить російську мову.

 

Облік національних рис має суттєве практичне значення. З ним пов’язані численні боку демографічних процесів – такі як темпи відтворення населення, статево-вікова структура, розміри сім’ї, рухливість населення, характер розселення. У процесі історичного розвитку кожен народ, що населяє Російську Федерацію, виробив типові для нього методи ведення господарства, накопичував виробничі навички. Цим значною мірою пояснюються географічні відмінності в спеціалізації та формах господарювання.

 

Національний склад багато в чому обумовлює національно-політичний і адміністративний поділ Російської Федерації, чинить вплив на територіальну структуру господарства і спеціалізацію економічних районів країни.

 

Національна політика держави на сучасному етапі повинна бути орієнтована на поліпшення соціально-економічного становища населення, вирівнювання рівня життя в різних регіонах, створення необхідних умов для відтворення населення, багатостороннього розвитку національної економіки та культури всіх народів, що живуть в Росії.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: