Аналіз динаміки природно-територіальних систем

Час – безперервна змінна, проте велика частина даних, що відносяться до географії, складається з дискретних спостережень, зроблених в певні моменти.
Часовий ряд – це послідовність упорядкованих у часі числових показників, що характеризують стану та зміни досліджуваного явища. Умовою правильного формування тимчасового ряду є порівнянність рівнів, що утворюють ряд. Підлягають вивченню рівні ряду повинні бути однорідні за економічним змістом і враховувати істота досліджуваного явища і мета дослідження.
Важливим напрямком у дослідженні закономірностей динаміки соціально-економічних процесів є вивчення загальної тенденції розвитку (тренду).
Тенденція розвитку – деяке загальне його напрямок або довготривала еволюція.
Основним завданням моделювання динамічних рядів є виявлення наявності, характеру і напрямку тенденції розвитку досліджуваного соціально-економічного явища або процесу. Припустимо, що, розглядаючи будь-яке явище як функцію часу, можна висловити вплив всіх основних чинників.
Кожен рівень часового ряду формується під впливом факторів, які можна умовно розділити на три групи: фактори, що формують тенденцію ряду; чинники, що формують циклічні коливання ряду; випадкові чинники.
У більшості випадків фактичний рівень часового ряду можна представити як суму або добуток трендової, циклічної і випадкової компонент. Модель, в якій часовий ряд представлений як сума перерахованих компонент, називається адитивною моделлю часового ряду. Модель, в якій часовий ряд представлений як добуток цих компонент, називається мультиплікативної Моделлю часового ряду.
Основне завдання дослідження і моделювання часового ряду – виявлення і надання кількісного опису кожної з перерахованих компонент.
Розглянемо методи виявлення тенденції часового ряду.
В рядах динаміки можна спостерігати тенденції трьох видів: середнього рівня, дисперсії, автокорреляции. Остання, як правило, характерна для зв’язкових рядів.
У статистиці розроблено ряд методів виявлення перерахованих видів тенденції. На практиці найбільш широкого поширення набули метод порівняння середніх рівнів ряду динаміки, метод Фостера – Стюарта, фазочастотную критерій знаків різниць Валліса і Мура, кореляція рангів, критерій Кокса і Стюарта та ін.

Посилання на основну публікацію