Амазонія

Амазонія розташована в приекваторіальному районі Південної Америки, в центральній частині басейну р.. Амазонки. На заході регіон доходить до підніжжя Анд, на сході виходить до Атлантичного океану, на півдні межує з Бразильським, а на півночі – з Гвіанським нагір’ями. Кордони з цими регіонами орографические, досить чіткі. Лише на північному заході вологі екваторіальні ліси Амазонії поступово змінюються саванами рівнин Оріноко (умовна межа по р.. Гуавьяре). Велика частина території належить Бразилії. На заході в межах Амазонії знаходяться рівнинні райони Перу, Еквадору та південного сходу Колумбії.

Низькі рівнини Амазонії сформувалися в обширній синеклизе, де з початку палеозою в умовах переважаючих низхідних рухів накопичувалися товщі опадів, в палеозої переважно морських, а в мезо- кайнозої – континентальних (річкових і озерних). Внаслідок цього вони мають плоский рельєф з незначними ухилами (особливо західна широка частина Амазонської низовини).
Котловина збирає води з усіх сусідніх піднесених районів (Анд, Гвіанського і Бразильського нагір’їв). Тут розташована найбільша річкова система Землі. Амазонка зі своїми численними притоками утворює густу мережу повільно поточних річок з широкими заболоченими заплавами, старицями, рукавами і островами.

Річки часто розливаються, затоплюючи величезні простори. У Західній Амазонії це Ріос – бранкос («білі ріки») з каламутною водою, у Східній – Ріос -Негрос («чорні ріки») з прозорою темною водою.
Це пов’язано з різними умовами, в яких формується стік цих річок.

Для Західної Амазонії характерний екваторіальний тип клімату з усіма притаманними йому рисами. Тут постійно жаркий вологий клімат з майже щоденними зливами і грозами. У східній частині циркуляція екваторіальних мусонів сприяє появі в річному ході опадів більш-менш тривалого сухого періоду, коли панує зимовий мусон. Тут перезволожені тільки широкі заплави, розташовані в осьовій частині синекліза.

«Земноводні» ландшафти Амазонії на величезних просторах покриті різними типами вологих екваторіальних лісів: ігапо, варзеа, ете. Найбільш багаті і різноманітні ете, що виростають на дренованих вододілах. Варзеа – формації високих заплав – кілька біднішими. Ігапо на заболочених часто заливаються заплавах нагадують мангрові зарості. Надзвичайно багатий і різноманітний тваринний світ також пристосований до життя в жаркому і вологому кліматі з великою кількістю водних просторів і боліт. Життя більшості тварин проходить на деревах. Мешканці наземного ярусу зазвичай вміють плавати, часто харчування знаходять у воді. У Східній Амазонії на вододільних плато (табулейрош) переважають савани, але по річкових долинах ростуть вологі екваторіальні ліси, не менше багаті, ніж на заході.

Амазонія має дуже невелике населення. У двох штатах Бразилії, розташованих на території Амазонії і займають близько третини площі країни, живе всього лише приблизно 3 % її населення. Умови життя в цьому регіоні екстремальні для людського організму. У такому постійно жаркому і вологому кліматі утворюються великі навантаження на серцево-судинну систему, важко знайти підходящі місця для житла, люди страждають від хвороботворних організмів і паразитів.
Життя нечисленних племен корінних жителів цих місць – індіанців поки мало вивчена. Вони пристосувалися до умов регіону, але, мабуть, не відрізняються довголіттям. Їх життя пов’язане з водою і лісом, звідки вони отримують все необхідне. Основні заняття – збиральництво, полювання, рибна ловля, місцями – підсічно -вогневе землеробство. Культ ліси і води – основа духовної культури індіанських племен. Вони бережуть свою звичне середовище і практично не порушують природну рівновагу. Найбільший збиток завдає підсічно- вогневої спосіб землеробства, але він зачіпає невеликі площі: вогонь у вологих лісах не поширюється.

Інший характер носить діяльність людини з метою використання природних багатств регіону. Тут видобувають цінну деревину, природні смоли, плоди і багато іншого, що дає ліс. У Амазонії є поклади корисних копалин, у тому числі нафту і газ, необхідні в господарстві країн регіону. Розчищають землі і під плантації сільськогосподарських культур. Однак створення шляхів сполучення пов’язано з великими труднощами. Досі проникнути в глиб регіону можна головним чином річковим транспортом. Перезволоження, вкрай несприятливі й незвичні для приїжджих людей кліматичні умови, незвичайні тропічні хвороби, велика кількість шкідливих тварин і отруйних рослин, необхідність великих капіталовкладень для використання природних ресурсів роблять ці місця вельми важкими для освоєння. До того ж порушення природної рівноваги призводить до істотних змін природно- територіальних комплексів, аж до їх повного руйнування, що може позначитися не тільки в регіоні, а й у всій глобальній системі циркуляції речовини і енергії, тому до використання ресурсів Амазонії необхідно підходити з крайньою обережністю.

Посилання на основну публікацію