Адміністративно-територіальний поділ Китаю

Як і в більшості інших країн світу, адміністративно-територіальний поділ у Китаї багатоступінчате. Першу його щабель утворюють провінції, автономні райони і міста центрального підпорядкування, другу – округу (їх більше 200), третє – повіти (понад 2000) і четверту – волості. Але основу всієї системи АТД країни утворює перший ступінь (рис. 91).
Сітка провінцій Китаю склалася історично і в період існування КНР великим змінам не піддалася. Провінцій у країні 23 (включаючи Тайвань). Майже для всіх з них характерні великі розміри і площі, і населення.

Провінція Цінхай в західній частині країни займає територію 720 тис. км2, тобто за площею вона значно перевершує Україну або ФРН і Великобританію, разом узяті. Провінції Сичуань, Гань-су, Хейлунцзян за розмірами території перевершують будь-яку країну зарубіжної Європи, за винятком Франції та Іспанії. Ще більш разючі порівняльні дані по населенню. Так, провінції Хенань, Шаньдун і Сичуань за чисельністю жителів (відповідно 97 млн??, 92 млн і 87 млн осіб) перевершують найбільшу за населенням країну зарубіжної Європи – Німеччину. А в провінціях Хебей, Цзянсу, Аньхой, Хубей, Хунань, Гуандун чисельність населення більше, ніж у Великобританії чи у Франції.

Автономних районів в Китаї п’ять, причому всі вони були створені вже в період існування КНР з метою вирівнювання в правах з китайцями (ханьцами) населення інших національностей, яке живе головним чином у західній частині країни, займаючи майже 2/3 території Китаю. Це автономні райони: Внутрішня Монголія зі значним монгольським населенням; Сіньцзян-Уйгурський, де живуть уйгури; Нінся-Хуейський, населений народом хуей; Тибетський, значну частину населення якого складають Тибет; Гуансі-Чжуанський, де поряд з китайцями живуть чжуани.

За розмірами території деякі з цих автономних районів ще більше, ніж провінції. Наприклад, Сіньцзян-Уйгурський район займає 1600 тис. км2, що порівнянно з субрегіоном Західної Європи, а Тибетський район (1200 тис. км2) цілком порівнянний з субрегіоном Північної Європи. Але за чисельністю жителів автономні райони поступаються більшості провінцій Китаю.

Особливо виділяються також чотири міста центрального підпорядкування. Це столиця країни Пекін, найбільше місто, промисловий центр і морський порт Китаю Шанхай, один з найбільших міст Тяньцзінь і Чунцін, недавно виділений зі складу провінції Сичуань. Потрібно додати до цього, що в останні роки в системі АТД Китаю з’явилася нова градація – особливі адміністративні райони. Наприкінці 1997 р. цей статус отримало возз’єднання з КНР колишнє англійське володіння Гонконг, що стало особливим адміністративним районом Сянган. А в кінці 1999 р. те саме сталося і з колишнім португальським володінням Макао (нині – Аоминь).

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.