Звук (звукові хвилі). Висота звуку

Крім гучності звук характеризується висотою. Висота звуку визначається його частотою: чим більше частота коливань в звукової хвилі, тим вище звук. Коливань невеликої частоти відповідають низькі звуки, коливань великої частоти – високі звуки.

Так, наприклад, джміль махає своїми крильцями з меншою частотою, ніж комар: у джмеля вона становить 220 помахів в секунду, а у комара – 500-600. Тому політ джмеля супроводжується низьким звуком (дзижчанням), а політ комара – високим (писком).

Звукову хвилю певної частоти інакше називають музичним тоном, тому про висоту звуку часто говорять як про висоту тону.

Основний тон з домішкою кількох коливань інших частот утворює музичний звук. Наприклад, звуки скрипки і піаніно можуть включати до 15-20 різних коливань. Від складу кожного складного звуку залежить його тембр.

Частота вільних коливань струни залежить від її розмірів і натягу. Тому, натягуючи струни гітари за допомогою кілочків і притискаючи їх до грифа гітари в різних місцях, ми міняємо їх власну частоту, а отже, і висоту видаваних ними звуків.

При звичайній мові в чоловічому голосі зустрічаються коливання з частотою від 100 до 7000 Гц, а в жіночому – від 200 до 9000 Гц. Найбільш високочастотні коливання входять до складу приголосного звуку «с».

Характер сприйняття звуку багато в чому залежить від планування приміщення, в якому слухається мова або музика. Пояснюється це тим, що в закритих приміщеннях слухач сприймає, крім прямого звуку, ще й злитий ряд швидко наступних один за одним повторень, викликаних багаторазовими відображеннями звуку від знаходяться в приміщенні предметів, стін, стелі і поля.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Напрямок руху частинок