Звук. Шум. Поняття шуму

Звук – це пружна хвиля з малою інтенсивністю. Зазвичай ми розуміємо звук в значенні чутного звуку, тобто пружних хвиль, які може сприймати вухо людини. Відомо, що людське вухо чує як звук коливання, частота яких лежить в межах від 20 герц до 20 КГц. Пружні хвилі з частотою менше 20 Гц називають інфразвуком, а з частотою більше 20 КГц – ультразвуком. Пружні хвилі з частотою 10 10 Гц і більше, є дебаєвсьного тепловими хвилями в рідинах або твердих тілах і носять назву – гіперзвук.

Залежно від структури спектра звуку розрізняють шум і музичні звуки.

Шум – це неперіодичні коливання, їм відповідає суцільний спектр, тобто набір частот, безперервно заповнюють будь-якої інтервал.

Музичні ж звуки володіють лінійчатим спектром з кратними частотами і являють собою періодичні коливання твердих тіл, газів і рідин в чутним діапазоні частот.

Іноді застосовується поняття шуму як сукупності пружних хвиль різної частоти і сили, які хаотично змінюються в часі.

У повітрі звукова хвиля поширюється від джерела коливань у вигляді зон згущення і розрядження. Звуковий поле являє собою область простору, в якому поширюються звукові хвилі. Коливання характеризуються амплітудою і частотою.

Амплітуда коливань визначає тиск і силу звуку, чим більше амплітуда, тим більше звуковий тиск, відповідно голосніше ми чуємо звук.

ПОДІЛИТИСЯ: