Закон прямолінійного поширення світла

Геометрична оптика розглядає випромінювання як тонкі пучки світла – промені, що поширюються прямолінійно в однорідному середовищі. Закон прямолінійного поширення світла був встановлений ще в глибоку давнину. Вперше він згадується в творі з оптики Евкліда, написаному 300 років до н.е. Поняття прямої лінії в геометрії значним чином сформувалося саме в результаті спостереження оптичних спостережень.
На рис. 6.3 зображений пучок променів, що йдуть від ліхтаря, що має насадку з різнокольоровими фільтрами. Видно, що промені різного кольору поширюються прямолінійно і незалежно один від одного. Прямолінійне поширення світла можна спостерігати в сонячний день, коли промені світла, що йдуть через просвіти в листі, прямими лініями розсікають ліс (рис. 6.4).
Прямолінійність світлових променів означає, що форма тіні предмета при його освітленні точковим джерелом відповідає геометричній проекції контуру предмета з центром у джерелі (рис. 6.5). При висвітленні предмета протяжним джерелом світла краю тіні виявляються розмитими. В область між повною тінню і світлом, в область півтіні, потрапляють промені не від усіх точок джерела (рис. 6.6).
Геометрична оптика допускає викривлення променів світла в оптично неоднорідних середовищах.

Посилання на основну публікацію