При встановленні одиниці температури найчастіше надходять наступним чином. Беруть дві температури (так звані реперні точки) – температуру танення льоду і температуру кипіння води при нормальному атмосферному тиску. Першою температурі приписують значення 0, другий – значення 100, а інтервал між ними ділять на 100 рівних частин. Кожну з частин називають градусом (позначають ° C), а отриману таким чином температурну шкалу – шкалою Цельсія.
При вимірах за шкалою Цельсія за допомогою рідинних термометрів виникає одна трудність: різні рідини при зміні температури змінюють свій обсяг по-різному. Тому два термометри з різними рідинами, наведені в тепловий контакт з одним і тим же тілом, можуть показати різні температури. Від даного недоліку вільні ідеально-газові термометри – залежність тиску розрідженого газу від температури не залежить від речовини самого газу.
Крім того, для температурної шкали ідеально-газового термометра існує природне початок відліку (зникає свавілля вибору реперної точки!): Це та гранично низька температура, при якій тиск ідеального газу постійного об’єму звертається в нуль. Ця температура називається абсолютним нулем температур.
Температурна шкала, початком відліку якої є абсолютний нуль, а одиницею температури – градус Цельсія, називається абсолютною температурною шкалою.
Температура, вимірювана за абсолютною шкалою, називається абсолютною температурою і позначається буквою T. Одиниця абсолютної температури називається Кельвіном (K).
Абсолютного нуля (T = 0) відповідає температура t = -273,15 ° C. Тому зв’язок абсолютної температури і температури за шкалою Цельсія дається формулою:
T = t + 273,15.
В задачах досить використовувати формулу T = t + 273.