Сила тяжіння і всесвітнє тяжіння

Ставши всесвітньо відомим ученим, Ньютон згадував, як, будучи ще зовсім молодим (йому було всього 25 років), він, глибоко задумавшись, сидів у саду. І раптом поряд впало яблуко.

Як раз в цей момент Ньютон розмірковував про рух Місяця і планет. І він подумав: яблуко падає тому, що його притягує Земля, – так може бути, це тяжіння Землі простягається до Місяця і подібно туго натягнутому канату утримує її на круговій орбіті (рис. 14.5)? Не будь цього тяжіння, Місяць полетіла б від Землі, рухаючись за інерцією, тобто прямолінійно і рівномірно.

Думка Ньютона кинулася далі: може, тяжіння – це загальна властивість всіх тіл? І саме внаслідок тяжіння Сонця планети вічно рухаються навколо нього по орбітах?

Так народилася ідея про існування всесвітнього тяжіння. Щоб перевірити своє припущення, Ньютон виконав складні розрахунки, використовуючи відомі на той час дані про рух Місяця і планет. При цьому Ньютон зробив ще одне велике відкриття: створив нові розділи математики (диференціальне та інтегральне числення).

Розрахунки підтвердили припущення Ньютона. Так був відкритий закон всесвітнього тяжіння, який ви будете вивчати в 9-му класі.

Сили тяжіння діють між будь-якими тілами, але помітними вони стають тільки тоді, коли хоча б одне з тіл має величезну масу – наприклад, є зіркою або планетою.

Стало знаменитим «яблуко Ньютона» впало, але не пропало: воно стало символом осяяння, раптової здогадки.

Посилання на основну публікацію