Магнітна індукція

Магнітна індукція (індукція магнітного поля) – це векторна фізична величина, що характеризує магнітне поле. За направленням вектора магнітної індукції приймається:

  • напрямок від південного полюса S до північного полюса N магнітної стрілки, що вільно встановлюється в магнітному полі, або

Магнітна індукція

 

  • напрямок позитивної нормалі до замкнутого контуру зі струмом на гнучкому підвісі, що вільно встановлюється в магнітному полі. Позитивною вважається нормаль, спрямована в бік переміщення вістря гвинта (з правою нарізкою), рукоятку якої обертають у напрямку струму в рамці.

Що стосується величини магнітної індукції (тобто її модуля) У, яка могла б характеризувати силу дії поля, то експериментами було встановлено, що максимальна сила F, з якою нулі дієть на провідник зі струмом (поміщений перпендикулярно лініям індукції магнітного поля), залежить від сили струму I в провіднику і від його довжини Δl (пропорційна їм).

Однак сила, що діє на елемент струму (одиничної довжини і сили струму), залежить тільки від самого поля, тобто ставлення   для даного поля є величиною постійною (аналогічно відношенню сили до заряду для електричного поля). Цю величину і визначають як магнітну індукцію:

 

Магнітна індукція

 

Індукція магнітного поля в даній точці дорівнює відношенню максимальної сили, що діє на провідник зі струмом, до довжини провідника і силі струму в провіднику, вміщеному в цю точку.

Чим більше магнітна індукція в даній точці поля, тим з більшою силою буде діяти поле в цій точці на магнітну стрілку або рухомий електричний заряд.

Одиницею магнітної індукції в системі СІ є тесла (Тл), названа на честь хорватського електротехніка Ніколи Тесли.

ПОДІЛИТИСЯ: