Кільця Ньютона

Класичним прикладом смуг рівної товщини є кільця Ньютона. Вони спостерігаються при відбитті світла від дотичних один з одним плоскопараллельной скляної пластинки і плоско-опуклою лінзи з великим радіусом кривизни (рис. 2.15). Роль тонкої плівки, від поверхні якої відображаються хвилі, грає повітряний зазор між пластинкою і лінзою (внаслідок великої товщини пластинки і лінзи за рахунок віддзеркалень від інших поверхонь інтерференційні смуги не виникають). При нормальному падінні світла смуги рівної товщини мають вигляд кіл, при похилому – еліпсів.

Якщо в установці Ньютона лінзу переміщати вгору паралельно самій собі, то через збільшення товщини повітряного прошарку кожна окружність, відповідна постійної різниці ходу, буде стягуватися до центру картини. Досягнувши центру, інтерференційне кільце перетворюється на гурток, зникаючий при подальшому переміщенні лінзи. Таким чином, центр картини буде поперемінно ставати то світлим, то темним. Одночасно на периферії поля зору будуть зароджуватися і переміщатися до центру нові інтерференційні кільця, поки кожне з них не зникне в центрі картини. При переміщенні лінзи безперервно вгору пропадають кільця найнижчих порядків інтерференції і зароджуються кільця більш високих порядків.

Посилання на основну публікацію