Інтегральні мікросхеми: визначення

Інтегральні мікросхеми, проникнувши в свій час в найрізноманітніші види радіоелектронної техніки, значно розширили сферу застосування радіоелектронних засобів. Перехід радіоаматорів до масового застосування мікросхем дозволив підвищити якість апаратури, прискорити темпи її розробки і створення, уникнути ряду незручностей, таких як настройка і підстроювання, що властиво вузлів, зібраним із застосуванням навісних компонентів. Поява інтегральної мікросхеми можна назвати появою сучасного вузла радіоелектронної апаратури.

Технологія створення функціональних вузлів, які суміщають процеси виготовлення вхідних у вузол радіоелементів і процеси об’єднання їх в функціональну конструктивно завершену структуру була названа інтегральної (в перекладі з латинської – пов’язаний, нерозривний). Функціональні вузли, які виготовлялися методом інтегральної технології, називалися інтегральними мікросхемами. Приставка “мікро” говорить про досягнення високого рівня мініатюризації.

Мініатюризація – провідний напрям радіоелектроніки. Її метою було (та й донині є) створення апаратури з мінімальною масою і об’ємом при конкретних функціональних і експлуатаційних характеристиках. Значення мініатюризації росло в міру розширення областей застосування радіообладнання, збільшення важливості і складності виконуваних завдань.

Поява інтегральних мікросхем – це не просто створення більш досконалої елементної бази. Інтегральна технологія породила нові уявлення про оптимальність функціональних структур радіоелектронних пристроїв. Вона породила нові принципи і способи конструювання апаратури, справило глибокий вплив на всі етапи виготовлення радіоелектронних пристроїв, значно розширила сферу їх застосування.

Посилання на основну публікацію