Електродинаміка – коротко

Всі фізичні явища пов’язані з тими чи іншими взаємодіями. У фізиці розглядають чотири типи взаємодій – гравітаційне, електромагнітне, ядерне і слабке. При вивченні механіки ви познайомилися з гравітаційною взаємодією.

Розділ фізики, в якому вивчається електромагнітне взаємодія, називають електродинамікою. Електромагнітна взаємодія – це взаємодія електрично заряджених тіл.

На електричні явища звернули увагу ще в Древній Греції у часи Фалеса Мілетського (VII-VI ст. До н. Е.). Дві з половиною тисячі років вченими, що вивчали ці явища, накопичувалися факти, висувалися різні гіпотези, на основі спостережень і експериментів формулювалися закони. Зокрема, одним з найважливіших результатів вивчення електромагнітних явищ стало встановлення існування в природі двох взаємопов’язаних і взаимопревращающихся видів матерії: речовини і поля.

Узагальненням всього накопиченого знання стала класична електродинаміка – одна з фундаментальних фізичних теорій. Як єдина теорія електродинаміка була створена Максвеллом в 1864 р, але, як це часто відбувається в процесі наукового пізнання, вчені визнали її лише наприкінці XIX ст. У 1888 р німецький фізик Генріх Герц (1857-1894) експериментально довів існування електромагнітних хвиль, а в 1899 р російський фізик Лебедєв Петро Миколайович (1866-1912) вперше виміряв тиск світла. Результати цих дослідів, теоретично передбачених Максвеллом, стали експериментальними підтвердженнями істинності електродинаміки як наукової теорії.

Посилання на основну публікацію