Електрична провідність

Електрична провідність – це здатність речовини або матеріалу пропускати через себе електричний струм. Вимірюється електрична провідність в Сіменс, в честь німецького фізика Ернста Сіменса. Ця характеристика матеріалу знаходиться в зворотній залежності від його електричного опору. Тобто чим більше провідність, тим менше опір і навпаки.

Як правило, електричну провідність мають провідники і напівпровідники. Діелектрики не проводять струм, а отже і не мають провідності.

Крім електричної провідності вимірюють ще і питому провідність матеріалу. Вона показує відношення між проходять через матеріал струмом і електричним полем, яке його викликало.

Дослідним шляхом наявність електричної провідності в металах вперше довів німецький фізик Карл Віктор Едуард Рикке в 1901 році. І хоча експерименти вченого, що тривали кілька років не дали тоді відповіді на питання: «Що ж є носієм електричного струму в матеріалі?», Вони довели, що в цьому процесі точно не беруть участь молекули й атоми (немає перенесення речовини). І лише в 1916 році американський вчений Річард Толмен і шотландець Бальфур Стюарт дослідним шляхом довели, що електричний струм – це впорядкований рух електронів.

Посилання на основну публікацію