Дисперсія світла. Дослід Ньютона

Дисперсія світла надала можливість вперше досить достовірно обґрунтувати складову сутність білого світла. Так само цей феномен можна побачити, наприклад, при ламанні світла в частинках води, на траві чи в атмосфері при формуванні веселки або ж близько ліхтарів в тумані.

Один з найбільш переконливих маркерів дисперсії – розкладання білого світла при пропущенні його крізь призму (досвід Ньютона). Ньютон спрямував промінь сонячного світла крізь невеликий просвіт на скляну призму.

Потрапляючи на призму, промінь заломлюється і утворював на протистоїть стіні розтягнутий малюнок райдужної послідовності кольорів – спектр.

 

Запам’ятати отриману послідовність не складно: “Кожен Мисливець Бажає Знати, Де Сидить Фазан”.

Далі вчений, навпаки, сконцентрував виходять з призми кольорові промені, застосувавши збирають лінзи, і отримав на білій стіні замість забарвленої смуги біле зображення просвіту.

Ньютоном були зроблені ряд висновків:

  • – Призма не змінює світ, а тільки розділяє його на складові;
  • – Світлові промені, що розрізняються за кольором, різняться за рівнем преломляемости;
  • – У світла червоного кольору фазова швидкість поширення в середовищі найбільша, а ступінь заломлення – найменша;
  • – У світла фіолетового кольору фазова швидкість поширення в середовищі найменша, а ступінь заломлення – найбільша.

Взаємозв’язок значення заломлення світла від його кольору позначається дисперсією.

І все ж в окремих середовищах (наприклад в парах йоду) проявляється феномен аномальної дисперсії, при якому сині промені переломлюються менше, ніж червоні, а інші промені поглинаються речовиною і від людини приховані. Взагалі, аномальна дисперсія широко представлена, наприклад, вона має місце фактично у всіх газів на частотах поблизу ліній поглинання, і все ж у пари йоду вона досить сприятлива для моніторингу в оптичному діапазоні, де вони надзвичайно інтенсивно поглинають світло.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Фотоефект – конспект