Акумулятор: цікаві факти

Хороший акумулятор повинен досить добре переносити процес зарядки. Це, нарешті, вдалося домогтися в середині 19 століття.

У 1859 р французький вчений і інженер Гастон Планте побудував акумулятор. Як електроди він взяв дві свинцеві пластини, в звичайних умовах покриті плівкою окису свинцю. В акумулятор залили розбавлену сірчану кислоту. Планте підключив до електродів джерело постійного струму, і деякий час пропускав струм через свій акумулятор. Акумулятор Планте став сам виробляти електрострум і при цьому виділяв майже всю енергію, витрачену на зарядку. Зарядку можна було повторювати велике число раз – акумулятор незмінно працював справно.

Як же накопичував енергію акумулятор Планте?

Як же накопичував енергію акумулятор Планте? При пропущенні струму через електроліт з сірчаної кислоти на свинцевій пластині, з’єднаної з негативним полюсом джерела струму – катодом, виділяється водень, який відновлює окис свинцю в чистий свинець. На електроді, з’єднаному з позитивним полюсом – анодом, виділяється кисень, який окисляє окис свинцю до перекису. Акумулятор зарядиться повністю, коли катод цілком стане чистим свинцем, а анод – перекисом свинцю. Тоді між електродами виявиться найбільше напруження.

Поєднуючи пластини-електроди провідником зі споживачем, ми розряджається акумулятор. Напрямок струму при розрядці протилежно тому, що було при зарядці. Позитивно заряджена пластина буде відновлюватися воднем, а негативна – окислюватися киснем. Як тільки пластини стануть однаковими, акумулятор припинить давати струм. Треба повторно зарядити акумулятор.

Ясно, що енергію такий акумулятор накопичує у вигляді цілком відчутного речовини – свинцю, що переходить з виділенням енергії в перекис свинцю. Такий акумулятор прийнято називати електрохімічним.

Свинцево-кислотні акумулятори дуже економічні, однак вони і примхливі, часто псуються, недовговічні. До того ж свинець – порівняно рідкісний і дорогий метал, а кислота небезпечна в зверненні. Природно, що вчені стали шукати нові матеріали і нові принципи роботи акумуляторів. Так виник другий основний тип електрохімічних акумуляторів – лужний.

На деяких супутниках зв’язку та космічних станціях застосовують третій тип акумуляторів – срібно-цинкові лужні. Такий акумулятор не боїться ні великих струмів, ні низьких (до -60 градусів Цельсія) температур.

Але срібло нині дорого, а буде ще дорожче. Багато срібла йде на технічні потреби, ось воно і закінчується. Так що ставку на цей акумулятор робити не варто, особливо якщо мова йде про масове і потужному споживача, як, наприклад, електромобілі.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Новое время и метафизика