Психологічний аспект реабілітації

Кінцевою метою будь-яких реабілітаційних програм є відновлення особистісного і соціального статусу хворого. Для досягнення цієї мети необхідний комплексний, інтегральний підхід до хворої людини з урахуванням не тільки клініко-функціональних закономірностей захворювання, але і психосоціальних факторів, особливостей особистості хворого і навколишнього його середовища (М.М. Кабанов). Майже в половині випадків психічні зміни та психічні фактори є основною причиною, яка перешкоджає поверненню хворого до праці після низки

захворювань (наприклад, інфаркту міокарда, інсульту, черепно-мозкової травми та ін.). Депресія, «відхід у хворобу», страх перед фізичною напругою, впевненість у тому, що повернення на роботу може заподіяти шкоди серцю, викликати повторний інфаркт міокарда, – всі ці психічні зміни можуть звести нанівець зусилля кардіолога і специ- Алиста-реабілітолога, стати непереборною перешкодою для відновлення працездатності та вирішення питань працевлаштування.

Найважливішими завданнями психічної реабілітації є: а) всебічне прискорення нормального процесу психологічної адап- тації до нової в результаті хвороби (травми) життєвої ситуації; б) профілактика і лікування розвитку патологічних психічних змін. Вирішення цих завдань можливе лише на основі глибокого вивчення всього діапазону психічних змін в динаміці на всіх етапах захворювання, природи цих змін, аналізу «внутрішньої картини хвороби» (Р.А. Лурія), включаючи динаміку домінуючих переживань, дослідження факторів, зокрема соціально психологічних, що визначають психічний стан хворого в різні терміни від початку хвороби. Основними методами є різні психотерапевтичні дії і фармакотерапія.

ПОДІЛИТИСЯ: