Звіт про джерела та розподіл фондів

Звіт про джерела та розподіл фондів (funds flow statement) – це звіт, який використовується для аналізу причин зміни фінансового становища організації. Він показує приплив і відтік фондів, характеризує джерела їх виникнення та напрямки їх застосування. Розрізняють два види приток фондів: довгостроковий (long term) – підвищується за рахунок випуску акцій, боргових зобов’язань і продажу активів – і короткостроковий – утворюється від поточної діяльності організації. Джерела обох видів фігурують в звіті.

Звіт про джерела та розподіл фондів може бути запитаний потенційними інвесторами, акціонерами та іншими зацікавленими особами, які бажають знати, наскільки ефективно підприємство розпоряджається наявними фінансами. Якщо потік фондів виявляється негативним, залучити фінансування стає важко.

Як часто фірма повинна готувати звіт?

Встановленого періоду, за який організація повинна підготувати funds flow statement, немає – періодичність визначається кожною компанією в індивідуальному порядку. Як правило, невеликі організації готують звіт частіше – щоквартально або навіть щомісяця. Великі компанії представляють funds flow statement щорічно – це обумовлено великим масивом даних, які необхідно ретельно обробити для повної достовірності документа.

Чим відрізняється funds flow statement від звіту про рух грошових коштів?

Звіт про джерела та розподіл фондів більш корисний при довгостроковому плануванні, так як звіт про рух грошових коштів показує лише, як змінилася сума готівки компанії за період, але не дає інформації, наскільки ефективно використовуються активи.

Методи складання звіту

Funds flow statement формується шляхом зіставлення двох бухгалтерських балансів – за поточні і попередній періоди. Звіт поділений на три секції: фондові потоки від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Funds flow statement можна скласти одним з двох способів: прямим або непрямим. Якщо використовується прямий метод, в звіті відображаються валові надходження фондів. Перевагою прямого методу називають можливість для інвестора оцінити загальні суми надходжень і сконцентрувати увагу на тих статтях, які формують найбільший приплив фондів. У методу є і два недоліки: по-перше, він є досить трудомістким, по-друге, звіт, підготовлений таким способом, не розкриває взаємозв’язку між підсумковим фінансовим результатом і змінами фондових коштів підприємства.

Непрямий метод трохи складніше, хоч і не настільки трудомісткий: вихідним показником є ​​фінансовий результат організації, який в подальшому коригується так, щоб було можливо перейти до величини чистого грошового потоку. Фінансовим результатом найчастіше виступає чистий прибуток підприємства. Перевага непрямого методу досить очевидно: звіт виходить деталізованим, а значить, інвестор може провести більш якісне передінвестиційне дослідження. Саме тому прямий метод використовується все рідше.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Загальна ліквідність