Заходи нетарифного регулювання

Під заходами нетарифного регулювання розуміється система методів, що застосовуються державою для регулювання зовнішньоекономічної діяльності, але не відносяться до тарифних інструментів. Незважаючи на те, що митні тарифи продовжують залишатися ключовим інструментом, їх роль слабшає. Нетарифні заходи є менш відкритими, тому дають уряду більше можливостей для довільних дій.

Для чого вводяться нетарифні заходи?

Можливість інтеграції нетарифних заходів передбачена низкою міжнародних угод, якщо існує необхідність в:

  • Обмеження імпорту або експорту того чи іншого товару, здатного завдати шкоди здоров’ю громадян або навколишньому середовищу.
  • Обмеження імпорту для підтримки товарів вітчизняного виробника.
  • Захист культурних цінностей держави, а також загальноприйнятої моралі.
  • Забезпеченні внутрішньої безпеки.
  • Введення антидемпінгових заходів (імпортований товар має набагато нижчу ринкову вартість, що загрожує підірвати конкуренцію і вилитися в галузеву монополію).

Класифікація нетарифних заходів

Загальноприйнятою вважається класифікація ООН, яка передбачає поділ усіх методів нетарифного регулювання на 3 групи:

 

Заходи прямого обмеження включають в себе:

Квотування. Встановлення квот – це найпоширеніша з нетарифних заходів регулювання. Під квотою розуміється обмеження у вартісному або кількісному вимірі ввезеного і вивозиться з країни товару. В Україні використовується такий захід – квота встановлюється щороку Урядом України.

Існує кілька видів квот:

– Глобальна. Застосовується в 60% випадків. Лімітує обсяг імпорту за певний період, при цьому по країнам-імпортерами квота не розбивається.

– Індивідуальна. Ця квота передбачає обмеження для конкретного товару або конкретного імпортера. Як правило, індивідуальні квоти мають договірний характер і є двосторонніми.

– Сезонні. Передбачають ліміт імпорту в певну пору року. Об’єктом сезонних квот найчастіше є сільськогосподарська продукція.

– Тарифні. При такій квотою певний обсяг продукції можна ввести безмитно або з мінімальним збором – до товарів понад установлений обсягу застосовується стандартний тариф.

Квотування має свої переваги і недоліки. До плюсів квотування можна віднести підтримку, яку вони надають місцевим підприємствам шляхом розподілу квот, а до мінусів – сприяння утворенню монополії в галузі.

Ліцензування – це регулювання кількості ввезеного і вивозиться товару за допомогою спеціальних дозволів, які видаються компетентними державними органами – ліцензій. Відсутність ліцензії – підстава для заборони ввезення продукції. Зустрічаються ліцензії 3 видів:

– Разова, період дії якої не перевищує рік. Така ліцензія видається для здійснення конкретної зовнішньоторговельної угоди.

– Генеральна надається імпортеру на кожен вид товару, що ввозиться. Термін дії цієї ліцензії – теж рік.

– Виняткова – дає власнику виключне право на імпорт. Термін дії цієї ліцензії не встановлюється законом і визначається в індивідуальному порядку.

Спеціальні заходи нетарифного регулювання

До групи спеціальних заходів нетарифного регулювання зараховуються:

Спеціальні мита. Застосування спеціальних мит обумовлено загрозою заподіяння шкоди галузі в разі імпорту або експорту того чи іншого товару. Спеціальні мита вводяться тільки після розслідування компетентними органами. Термін заходи встановлюється державою (до повного усунення шкоди), однак, не може перевищувати 4 років.

Антидемпінгові мита. Якщо ввезений товар створює загрозу галузі через занадто низьку ціну, він обкладається додатковим митом. Термін антидемпінгових мит обмежений 5 роками.

Компенсаційні мита. Якщо виробник субсидується державою, то до експортованої їм продукції імпортером застосовуються компенсаційні мита, покликані нейтралізувати субсидії, щоб зрівняти експортерів в правах. Термін введення таких мит – максимум 5 років.

Адміністративні заходи

До адміністративних заходів нетарифного регулювання належать:

Імпортні податки. Цей вид зборів не можна плутати з імпортними митами. До таких зборів зараховуються, наприклад, прикордонний податок (сплачується при перетині товаром кордону), портові та статистичні збори. Однією зі специфічних форм імпортного податку вважається імпортний депозит – згідно цього заходу, імпортер, перш ніж ввезти продукцію, повинен покласти на рахунок уповноваженого банку певну суму, що встановлюється в залежності від вартості поставки.

Сертифікація. Сертифікат видається товару тільки в тому випадку, якщо він відповідає всім технічним, санітарним та екологічним вимогам, встановленим на території країни-імпортера. Якщо сертифіката немає, поставку просто не пропустять.

...
ПОДІЛИТИСЯ: