Взаємне страхування: визначення

Взаємне страхування – одна з форм захисту, яка базується на домовленості певної групи і пов’язана з відшкодуванням збитків, які виникають в результаті випадкових обставин. Страхування в такому випадку здійснюється на підставі користування страховим фондом, який складається з внесків учасників процесу. Кожен страхувальник в такому випадку є членом страхового товариства і несе відповідальність за виконання тих чи інших операцій.

Страхування як один із способів створення страхових продуктів

Взаємне страхування виступає в якості популярного методу для створення страхових продуктів. Також воно має основні характерними ознаками:

  • Об’єднання фінансових ресурсів основними учасниками страхування.
  • Створення страхового фонду, який виступає в якості спільної власності кожного члена.
  • Кожен член страхового товариства не має одноосібного права на те, щоб самостійно розпоряджатися фондом.
  • Страхувальники мають права і обов’язки при управлінні фондом.
  • Кожен страхувальник несе матеріальну відповідальність за зобов’язаннями.

При процесі взаємного страхування кожну особу зобов’язується об’єднати власні ресурси з ресурсами інших осіб, які мають точно такі ж наміри по відношенню до власних майновим інтересам. Об’єднання матеріальних ресурсів здійснюється на базі домовленості, що вони беруть участь в створенні фонду, причому закладають власні кошти.

Право власності кожного учасника з часом стає правом спільної власності. Це дає право кожному страхувальнику на участь в страхових продуктах. Тому кожен страхувальник несе відповідальність за страховими зобов’язаннями солідарно з іншими страхувальниками. Так, при взаємному страхуванні діє так званий принцип взаємності, який проявляється у вигляді взаємних прав на кошти, які є у взаємному страховому фонді.

Даний метод страхування має особливість, яка полягає в тому, що один і той же особа може бути покупцем послуги і власником самого фонду, який створений на договірній основі. Дана особливість знайшла свій вияв у тому, що між страховиком і страхувальником відносини можуть формуватися певним чином.

У разі користування подібним типом страхування управління всім процесом виробництва здійснюється на підставі тих рішень, які приймаються на загальних зборах. Найбільша відповідальність покладається на страховика, який є страховою організацією. Однак бувають випадки, коли коштів, які є в страховому фонді, стає недостатньо для процесу страхування, то кожен член фонду, який сформувало суспільство взаємного страхування, несе субсидіарну відповідальність для того, щоб виконувати страхові зобов’язання.

У російській практиці взаємне страхування є некомерційним, оскільки всі учасники, які приймають в ньому участь, роблять це не з метою отримання прибутку, а з тією метою, щоб створити власний страховий продукт.

Практика довела, що метод взаємного страхування виступає в якості ази діяльності страхових організацій, які мають найрізноманітніші форми господарювання. Адже в разі такого страхування здійснюється створення страхового продукту, причому не одним користувачем, а цілим суспільством користувачів. У цих користувачів виникне право на користування цим фондом за певних домовленостях. Ці основи є актуальними тільки для взаємних страхових компаній, які займаються страхуванням тільки своїх власних учасників.

Розвиток страхування

На самому початку подібний метод використовувався як раскладочного система страхування, а далі сама система передбачала створення та розвиток страхового фонду. Перша система є найбільш примітивною, при ній збиток отримувало постраждала особа, але тільки фонд заздалегідь не формувався, а повернення здійснювався за рахунок розкладки між страхувальниками. Ця розкладка проводилася тільки після виникнення збитку, усіма членами страхового товариства.

Особливості первинного процесу взаємного страхування

Сам процес страхування мав ряд особливостей, які не можуть залишатися без уваги:

  • Право на отримання страхового продукту не було підкріплено внеском, адже страховий продукт створювався тільки після виникнення збитку.
  • Не було організацій, які займалися виключно шляхом створення страхового продукту, так як в цьому процесі не було необхідності.
  • Створення страхового продукту з’являлося в разі потреби не поодинці, а спільно з іншими особами.
  • Всі члени страхового співтовариства мали відповідальність за створення страхового продукту.
  • Розкладка завжди проводилася тільки після настання страхового випадку.

Взаємне страхування з попереднім формуванням страхового фонду

Однак з плином часу страхувальники почали створювати свій страховий фонд заздалегідь, це забезпечувало стабільність, надійність і гарантію повернення коштів у разі втрати. Така система виступає в якості різновиду стразового фонду, причому вона є більш досконалою, ніж раскладочного. В такому випадку виникає необхідність в наявності спеціальної організації, яка займалася б створенням страхового фонду. Управління такою організацією здійснювалося б на підставі рішень, які приймалися б вона загальних зборах. Так, обеспечилось б право на володіння цим фондом кожного страхувальника відповідно до певних домовленостей.

Посилання на основну публікацію