Моніторинг наявності і стану водних об’єктів необхідний для забезпечення нормальної екологічної середовища, а також господарської діяльності, пов’язаної з водними ресурсами.
Для цього передбачено ведення спеціального реєстру, званого водним кадастром.
Водний кадастр це сукупність даних за наявними в країні водних об’єктів
Він являє собою сукупність даних за наявними в країні водних об’єктів, систематизує інформацію про використання водних ресурсів, визначає коло їх користувачів.
У кадастрі позначено таке поняття, як водний баланс, тобто кількість води, що надходить в надземні або підземні водні об’єкти країни по відношенню до кількості відтоку води природним способом, а також витрати на різні потреби населення і господарюючих суб’єктів.
У водному кадастрі ведеться облік таких водойм, як канали і річки, водосховища і болота, озера і ставки, льодовики і струмки, а також інші об’єкти, що становить водний фонд країни.
Цілі водного кадастру
На підставі загальнодержавного реєстру водних ресурсів проводиться комплексне оцінювання поточного стану водного балансу, а також прогнозування його в майбутньому.
Завдяки такій оцінці можуть бути здійсненні наступні завдання:
- Розробка планів щодо ефективного використання водних об’єктів;
- Запобігання екологічних криз, в тому числі зникнення водних джерел, а разом з цим і погіршення навколишнього біологічного середовища;
- Контроль якості води, запобігання надмірній забрудненості водойм, перевірка чистоти водних ресурсів на відповідність нормативним стандартам, а також відновлення якості в разі виявлення відповідних проблем;
- Визначення цільових пріоритетів у використанні ресурсів;
- Інвентаризація та паспортизація господарських водойм, в тому числі в сфері рибного промислу;
- Реєстрація водокористувачів;
- Припинення господарської діяльності на водоймах стратегічного характеру, вилучення їх в державні фонди;
- Охорона водних об’єктів шляхом обмежувальних заходів і постійного контролю використання їх ресурсів.
Систематизація даних по водним об’єктам дозволяє утримувати екологічне добробут територій, при цьому проводячи промисловий розвиток і забезпечення регіонів необхідними життєво важливими ресурсами як природного, так і економічного характеру.