Внутрішня ціна: визначення

Існують два різних підходи до розуміння внутрішніх цін. Перший розглядає внутрішні ціни в масштабі держави – відповідно до цього підходу внутрішньою ціною продукції є ціна в тій країні, де продукція була виготовлена. Другий підхід – внутрішньофірмовий: цей підхід розглядає внутрішню ціну як ціну, по якій різні підрозділи фірми передають продукцію один одному (реальні платежі в даному випадку не виробляються – внутрішня ціна є більшою мірою обліковим показником).

Функції внутрішньої ціни

Внутрішні ціни виконують 3 основні функції:

Вимірювальна (також називається облікової) функція внутрішньої ціни полягає в тому, що вона є індикатором витрат на виробництво окремих видів продукції і послуг.

Розподільна функція полягає в тому, що за допомогою ціни створювана вартість товарів перерозподіляється між різними верствами суспільства. Наприклад, якщо існує виробництво з високою нормою прибутку, логічно переправити капітал саме туди.

Стимулююча функція ціни полягає в наступному – якщо визначити ціну як сукупність наступних факторів:

ЦІНА = ПРИБУТОК НА ОДИНИЦЮ ТОВАРУ + ВИТРАТИ НА ОДИНИЦЮ

то саме ціна буде визначати прибутковість товару. Отже, через ціну фірма (або держава) стимулюється виробляти один товар і відмовлятися від іншого.

До слова, кожна з функцій актуальна для обох вищеописаних підходів.

Фактори, що впливають на внутрішню ціну і вибір системи ціноутворення

Серед основних ціноутворюючих факторів можна виділити наступні:

Попит є ключовим фактором, тому як встановлювати ціну на продукцію, яка буде просто не по кишені більшості, недоцільно. Якщо ж попит мінімальний настільки, що ціна виявляється дорівнює витратам або нижче їх (що співвідноситься із стимулюючою функцією, описаної вище), то від такого виробництва зовсім краще відмовитися.

Інші фактори – це:

Якість. У гонці з конкурентами фірмі доводиться покращувати властивості товару, що в кінцевому підсумку також позначається на ціні.

Послуги-замінники. При встановленні внутрішньої ціни фірма повинна брати до уваги і близькі за призначенням товари і послуги.

Стадія життєвого циклу (ЖЦ). Внутрішня ціна не є постійною величиною – вона змінюється регулярно в залежності від того, на якій стадії розвитку (зрілість, зростання) знаходиться продукт.

На вибір же загальної системи внутрішнього ціноутворення впливають два фактори: централізація влади і професійна орієнтація менеджерів. Яким чином проводиться вплив, покажемо на прикладі абстрактного підприємства:

Централізація. Якщо влада централізована, рішення про ціни приймається одним керівником або керівним органом. При децентралізації кожне з підрозділів фірми (як правило, децентралізовані фірми мають функціональний розподіл) саме встановлює ціну на свій продукт. Перевага першого варіанту – відсутність необхідності витрачати час на переговори, перевага другого – висока точність цін в співвідношенні з витратами. Однак у другого варіанта є і мінус – «слабкі» підрозділи виявляються свідомо програли.

Профорієнтація. За найпримітивнішої негласної класифікації є керівники-виробники і керівники-продавці. Перші ставлять в основу виробничий цикл, другі – маркетинг. Перші визначають внутрішню ціну за такою формулою:

ВНУТРІШНЯ ЦІНА = ВИТРАТИ + ПРИБУТОК ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ

Другі вважають за кращим такий розрахунок:

ВНУТРІШНЯ ЦІНА = РИНКОВА ЦІНА – ВИТРАТИ

Більшість провідних компаній зараз орієнтується на ринок, тобто використовує другий спосіб.

Посилання на основну публікацію