Внутрішні джерела фінансування: визначення

Внутрішні джерела – гроші, які отримує підприємство за рахунок фінансового потоку від головного напрямку діяльності. Внутрішні джерела – це ресурси самої компанії або кошти, надані на безоплатній основі, тобто на умови безповоротність.

Сутність внутрішніх джерел

Процедура фінансування організації – складна сукупність різних методик і форм, умов і принципів, що дозволяють забезпечити нормальну працездатність організації в поточних умовах економіки. Як правило, фінансування – це процес формування капіталу підприємства в різних формах. При цьому фінансування та інвестування – два взаємопов’язані поняття. Компанія не може планувати інвестиції без наявності власних джерел капіталу. По суті, фінансування – це формування капіталу, а інвестування – це його застосування.

Визначаючись з джерелами фінансування (у тому числі і внутрішніми), компанія повинна вирішити кілька головних завдань:

  • 1. Визначити власну потребу в капіталі (короткостроковому і довгостроковому).
  • 2. Гарантувати платоспроможність підприємства. Тут мова йде в першу чергу про фінансову стійкість.
  • 3. Своєчасно виявити проблеми в структурі капіталу і майна підприємства. Такий підхід дозволяє своєчасно скоригувати незадовільні показники.
  • 4. Зменшити до мінімуму витрати на фінансування діяльності.
  • 5. Грамотно застосовувати власний і позиковий капітал.

При цьому всі джерела фінансування умовно поділяються на дві категорії – внутрішні (свій капітал компанії) і зовнішні (гроші, які залучені ззовні).

Для більшості підприємств саме внутрішні джерела є основою діяльності. При цьому в основі фінансування лежать амортизаційні відрахування і прибуток, який компанія отримує від діяльності (як правило, мова йде про чистий прибуток), гроші від емісії, зносу нематеріальних активів і так далі.

Використання внутрішніх джерел в якості фінансування має цілий ряд переваг:

  • 1. Підприємства знаходить більш потужну фінансову стійкість, завдяки своєчасному збільшенню прибутку.
  • 2. Стабілізується процес створення і застосування власного капіталу.
  • 3. Процедура прийняття управлінських рішень, пов’язана з розвитком компанії, спрощується в рази.
  • 4. Істотно знижуються витрати, пов’язані із зовнішніми фінансовими вливаннями, тобто підприємство витрачає менше грошей на покриття боргів кредиторів.

Недоліки внутрішніх джерел в тому, що на практиці їх не завжди можна використовувати для розвитку компанії. Зокрема, ті ж амортизаційні відрахування вже втратили свою силу для більшої частини обладнання. Крім цього, на вітчизняних підприємствах вони є сильно заниженими.

Можливість застосування внутрішніх джерел багато в чому залежить від цілого ряду чинників – можливостей компанії, якості управління, області діяльності, попиту на товар, грошово-кредитної, амортизаційної, податкової, митної та бюджетної політики країни.

Посилання на основну публікацію