Вирішення глобальних проблем економіки

У кожної проблеми існують свої шляхи вирішення. Питання лише в тому, наскільки уряду розвиваються і розвинених країн зацікавлені у співпраці та відновленні паритету. Проблеми, в свою чергу, можуть бути вирішені таким чином:

1. Проблема «Півночі і Півдня» має три основних шляхи вирішення:

– ліберальний. Тут існує думка, що основна проблема країн, що розвиваються – неможливість перейти на ринковий механізм економіки. Це означає, що для досягнення мети основне завдання країн, що розвиваються – чітко дотримуватися наявного курсу і переходити на ринкову економічну структуру, тобто робити упор на приватизацію державних володінь, лібералізацію економічної галузі і так далі;

– антіглобальний. У даній теорії акцент робиться на тому, що економічні відносини в більшій мірі нерівноправні. При цьому світова економіка знаходиться під контролем ряду монополій. Підсумком стає експлуатація Півдня Північчю. Є думка, що розвиненим країнам багато вигідніше заганяти держави, що розвиваються в «пастку» або залишати їх на низькому рівні розвитку з метою зниження цін на сировинну продукцію. Отже, рішенням може бути тільки перегляд системи світового порядку і зміни суті взаємовідносин між Північчю і Півднем;

– структуральний. Послідовники цієї теорії сходяться на думці на те, що міжнародні відносини в принципі не сприяють економічному підйому країн, що розвиваються. Вони також переконані, що для досягнення результатів підходи в економіки потрібно змінювати в бік ринкових відносин. З іншого боку повинна бути реформована і система міжнародних відносин. Прихильники такої теорії розв’язання проблем наполягають, що торгові послаблення з боку розвинених країн повинні бути більш серйозними.
2. Головне вирішення проблеми бідності – це економічне зростання країни, підвищення ВВП і, як наслідок, зростання фонду споживання. Але відомі випадки, коли зростання ВВП не сприяв зниженню рівня бідності. Наприклад, в Нігерії за 13 років з 1990 по 2003 року вдалося щорічно збільшувати ВВП на 2-3%, але це не сприяло підвищенню зайнятості населення.

Друге рішення проблеми – це міжнародна та державна допомога людям, які знаходяться за межею бідності. Подібний підхід може допомогти впоратися з бідою, подолати її спільними зусиллями. Найгірше, коли з часом проявляється застійна бідність. Її суть в тому, що працездатне населення звикає жити на «шиї» у держави і вже відмовляється працювати.

способи подолання бедностіСегодня проблеми бідності приділяється багато уваги з боку міжнародного співтовариства. Створюється ряд організацій, готових працювати на загальне благо і зниження загального рівня бідності і зростання економіки країн, що розвиваються. Все це дає свої плоди, але тільки комплексне рішення може допомогти у вирішенні проблеми.

3. Краще рішення для боротьби з голодом – підвищення врожайності в країнах, що розвиваються, збільшення оброблюваних наділів, поголів’я худоби і так далі. При цьому особливу увагу потрібно приділити підвищенню рівня розвитку сільського господарства, вдосконалення технологій, поліпшення обробки грунту, засіву площ високоврожайними сортами рослин і так далі. При цьому більшість проблем складно вирішити всередині країни – з ними потрібно боротися колегіально.

лідери з виробництва сільгосппродукції
Великі надії покладаються на так звану зелену революцію, яка дозволяє активно впроваджувати нову техніку в сільськогосподарській галузі, використовувати тільки високоякісні і високоврожайні зернові культури, кращі добрива і так далі. Головне – участь держави у розвитку даної галузі, додаткові вкладення, як всередині країни, так і залучення інвестицій ззовні. За допомогою «зеленої революції» з проблемою голоду було покінчено в багатьох країнах світу, зокрема, в Філіппінах, Індії, Мексики та інших.

4. Брак енергоресурсів. Головний шлях у вирішенні проблеми – це збільшення обсягів розробки і видобутку корисних ресурсів. Робота не повинна зупиняти навіть в той період, коли запасів здається більш ніж достатньо. Світове споживання нафти і газу з кожним роком зростає. Тільки з 1995 по 2005 року рівень енергоспоживання виріс на чотири мільярди тонн умовного палива. Останнім часом досяг своєї межі видобутку Китай, поступово скорочує виробництво і Великобританія. У такій ситуації важливо економніше витрачати енергоресурси.

Друге важливе питання – це перебудова економіки і зниження частки енергоємного виробництва. Наприклад, машинобудування вимагає майже в 10 разів менше енергоресурсів, ніж металургія або паливно-енергетичний комплекс. При цьому якісна перебудова дозволяє заощадити до 20-25% енергії на частку ВВП.

Але більшість країн, на жаль, не бере на озброєння згадані вище рекомендації. 

Посилання на основну публікацію