Вільний банкінг: визначення

Що таке середу вільного банкінгу

Вільний банкінг (від англ. Free banking) – це концепція специфічної організації банківської діяльності, яка істотно відрізняється від традиційного банківського регулювання. Головна відмінність – відсутність дворівневої банківської системи і системи в цілому, а діяльність банківських установ регулюється тим же законодавством, що і діяльність комерційних підприємств.

Реальність і перспективи Free banking

Адам Сміт, Фрідріх Хайек, Мілтон Фрідман та інші економісти в своїх роботах розкривали тему вільного банкінгу, на думку авторів, дана схема може убезпечити від інфляції, знизити процентні ставки по кредитах, оптимізувати оподаткування і оздоровити економіку будь-якої країни в цілому.

Але все ідеї про середовищі вільного банкінгу залишилися на рівні теорії. Практичного втілення ця концепція в розвинених країнах не отримала.

Особливості вільного банкінгу

Прихильники концепції вільного банкінгу вважають, що в цьому середовищі повинні діяти такі правила:

  • 1) Банківські установи прирівнюються в статусі до юридичних осіб, їх діяльність регулюється тими ж нормативними актами, що і діяльність комерційних підприємств. Зберігається конкуренція між суб’єктами ринку і головна мета – отримання прибутку.
  • 2) Нацбанк – відсутній інститут в системі вільного банкінгу. Це означає, що окреме регулювання відсутнє. У той же час мається на увазі також відсутність кредитора останньої інстанції і регулятора грошово-кредитної політики держави. Відповідальність за свою стійкість і ефективність несе кожна банківська установа самостійно. Взаємодія між суб’єктами ринку здійснюється, виходячи з міркувань конкурентоспроможності.
  • 3) Емісія грошей здійснюється кожним банківською установою окремо. Держава до цього процесу більше не має відношення, монополії не існує. Банки випускають власні грошові знаки (паперові, металеві, електронні гроші) і самостійно відповідають за стійкість своїх грошових одиниць власними резервами. Будь-яка з емітованих валют перебуває у вільному обігу і є вільно конвертованою – тобто, має взаємне визнання на ринку, підлягає прийому за номінальною вартістю і обміну на гроші, випущені іншими банками.

Відсутність «єдиної розрахункової одиниці» і державної монополії на неї підвищує якість грошової маси і стабільність кожної валюти окремо, так як держава не може запустити механізм інфляції.

  • 4) Розмір банківського резерву банки визначають самостійно, окремо. Від показника резервування залежать емісійні можливості установи, а разом з тим ділова репутація і конкурентоспроможність. Адже від виконання фінансових зобов’язань перед клієнтами залежить обертаність і ліквідність власної валюти на ринку.
  • 5) Не дивлячись на конкуренцію і самоврядність, банки дотримуються політики співпраці і кооперації для підвищення ефективності бізнес-процесів і організації міжбанківських платежів.
Посилання на основну публікацію