Види право вето

Заборона на те чи інше рішення може відрізнятися, в залежності від своєї політичної сили:

1. Абсолютна (резолютивна) вето – це право президента скасувати рішення парламенту (прийнятий ним закон). Особливість абсолютного вето в тому, що воно остаточне і безумовне (подолати великою кількістю голосів не можна). Саме абсолютне право має виключно «феодальні» коріння, адже глава держави стає вище будь-якого рішення парламенту. Юридично таке вето ще працює в деяких країнах, але реально ніде не застосовується.

2. Відносне (відкладальне) вето – це накладення заборони главою держави на якесь рішення парламенту. Але в цьому випадку вето носить тимчасовий характер. Парламент приймає закон і направляє його для підпису президента. Останній повинен у встановлений термін прийняти одне з рішень – підписати законопроект, санкціонувати новий закон, відмовити в санкції або ж накласти своє право вето. В останньому випадку заборона має вигляд акта, в якому глава держави висловлює своє бачення ситуації і перераховує наявні заперечення.

Надалі відхилений законопроект потрапляє назад до парламенту. В останнього є дві можливості:

– врахувати рекомендації президента, змінити текст закону і знову відправити його на підпис. Така позиція парламенту є його фактичної капітуляцією;
– відхилити пропозицію президента і прийняти законопроект вже минаючи рішення глави держави. Для цього необхідно набрати більшість голосів (як правило, потрібно 2/3 голосів парламенту). Але в історії подолати вето президента виходить дуже рідко. Починаючи з 1789 року, з моменту вступу в силу Конституції, вдалося подолати всього 6% вето.

відкладальне вето
Відкладальне вето є одним з основних інструментів в руках глави держави. З його допомогою він, як глава виконавчої влади, може впливати на загальний законодавчий процес. При цьому в США сила вето президента настільки велика, що він може впливати на утвердження тих чи інших законопроектів шляхом звичайної загрози накласти заборону.

Подібне право вето є і в парламентських республіках, але тут дане право має багато меншу силу. Більш того, використовувати наявний інструмент можна тільки в крайніх випадках і з дозволу уряду.

3. Вибіркове вето – це право глави держави схвалювати або накладати заборону на якісь окремі положення законопроекту, а не на весь документ в цілому. Таке вето дуже зручно, адже президент (монарх) може внести лише певні поправки, а в цілому затвердити новий закон. Вибіркове вето є найбільш «молодим» і з’явилося тільки в 1669 році. Найбільшого поширення заборона отримав в Конгресі США.

Починаючи з 80-х років 20-го століття подібне право було у багатьох губернаторів штатів. Що стосується Президента США, то у нього таке право вибіркового вето з’явилося лише 9 квітня 1996 року.

4. «Кишеньковий» вето – один з найбільш незвичайних заборон. Він знайшов своє застосування в цілому ряді країн, наприклад, США і Білорусі. В Америці таке право викликано відходом Конгресу на канікули. При цьому Президенту США дається 10 днів на розгляд і підписання прийнятого закону. Якщо Конгрес США відправляє законопроект менш ніж за десять днів до виходу у відпустку, то Президент має право застосувати “кишенькове” вето без пояснення причин свого вчинку.

Таким чином, переданий Конгресом документ залишається не підписаним і продовжує припадати пилом в Адміністрації Президента. Після виходу з канікул законодавчий орган змушений знову приймати законопроект і давати його на підпис Президенту в надії, що він буде прийнятий.

Посилання на основну публікацію