Світова валютна система: визначення

Світова валютна система (МВС) – це глобальна форма організації грошових відносин в масштабах світового господарства, прикріплена багатосторонніми міждержавними угодами і регульована міжнародними валютно-кредитними і економічними організаціями.

МВС містить, з одного боку, грошові відносини, якщо поглянути під іншим кутом, валютний механізм. Грошові відносини є щоденні взаємозв’язку, в які вступають приватні особи, компанії, банки на грошовому і валютному ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних і грошових операцій. Валютний механізм являє собою правові норми і представляють їх інструменти як на державному, а й на міжнародному рівнях.

У світову валютну систему входять наступні складові:

1) міжнародні платіжні засоби;

2) механізм встановлення і зміцнення валютних курсів;

3) порядок балансування міжнародних платежів;

4) умови конвертованості (оборотності) ВКВ;

5) режим роботи грошових і золотих ринків;

6) права та прямі обов’язки міждержавних інститутів, що регулюють фінансові відносини.

МВС для початку вирішує світогосподарські завдання, що відбивається на її функціях. У вигляді ключових функцій МВС слід зазначити наступні:

  • опосередкування інтернаціональних фінансових взаємозв’язків;
  • обеспечивание платіжно-розрахункового обороту в масштабах великого господарства;
  • обеспечивание достатніх умов для звичайного відтворювального процесу і безперебійної реалізації виконуваних товарів;
  • регламентування та координування режимів державних грошових систем;
  • уніфікація і стандартизація основ фінансових взаємовідносин.

Прогресивна МВС не виступає як щось відокремлене, а складається, як випливає з зв’язку і взаємодії державних і міжнародних фінансових систем. З підйомом інтернаціоналізації господарського життя межі між цими грошовими системами поступово стираються. Перебій окремої державної валютної системи має можливість надати негативну дію на регіональні і світову грошові системи, або ж зміна регіональної грошової системи веде до суворих змінах як у різних національних системах, так і в світовій фінансовій системі загалом.

Міжнародний валютний фонд – основний інститут світової грошової (валютної) системи

Одним з важливих складових світової грошової системи виступає Міжнародний валютний фонд (International Monetary Fund (IMF)), розроблений в 1945 р за рішенням конференції в Бреттон-Вудсі, почав виконувати операції з 1946 р Він вважається міжурядовою організацією, спец установою ООН, що поєднує у власній діяльності регулюють, консультативні та фінансово-кредитні функції. По центру уваги МВФ – труднощі моніторингу грошової політики держав – членів фонду, яких сьогодні налічується 181. Штаб-квартира Фонду розміщена в Вашингтоні.

МВФ вважається інституційною основою прогресивної МВФС. Будь-який уряд, вступаючи в цю організацію, виконує особливий валютний внесок – передплатну квоту, Коя підлягає перегляду будь п’ятиріччя. Обсяг квоти (втіленої в СДР) підходить частині держави в світовому ВВП і описує число голосів, яке закріплюється за нею в Фонді, виступаючому, на погляд економіки, як інтернаціональне акціонерне товариство. Розподіл голосів значить на даний момент переважання кількох країн: 17,7% голосів припадає на Сполучені Штати, по 5,5% – на Німеччину і Японію, по 4,9% – на Англію і Францію, 3,4% – на Саудівську Аравію , 3,1% – на Італію, 2,9% – на Російську Федерацію. Структура МВФ включає Рада правлячих – вищий орган, що складається з представників держав – членів фонду та їх заступників, які призначаються на власні країнами на 5 років. Традиційно в даній якості виступають міністри фінансів або керівники ЦБ. Форма роботи Ради – щорічні сесії.

Вся нинішня робота МВФ слід Виконавчою радою, з яким Рада керуючих має право передати вирішення всіх питань, крім окремих, найбільш істотних (наприклад, прийом нових членів, перегляд обсягу квот і т. П.). Справний рада включає до свого складу директора-розпорядника і 24 директора-виконавця. Він проводить власні засідання більше 3 разів на тиждень. Крім названих деталей Фонд має в своїй структурі ряд інших органів: Короткочасний комітет, Комітет з розвитку і Комітет статистика стверджує платіжних балансів, в зону відповідальності яких входить втілення в життя своєрідних функцій.

Джерелами фінансування МВФ, беручи до уваги членських внесків, вважаються позики у більш розвинених держав світу (так звана “категорія 10”, до якої з 1984 р приєдналася Швейцарія), які виконуються згідно з укладеним в 1962 р Генеральною угодою про позики. Саме в цей момент свій капітал МВФ досягає 290 млрд дол.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Персональний маркетинг