Собівартість готової продукції: характеристика, види, способи розрахунку

Однією з головних характеристик, які використовує економічний аналіз для виявлення ефективності діяльності підприємства, виступає собівартість реалізованої і готової продукції: саме тому, знати, що таке собівартість особливо важливо.

Собівартістю називають підсумовані витрати грошових, трудових, природних, матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво, реалізацію продукції.

Собівартість включає в себе витрати, які пов’язані з підприємницькою діяльністю; з діяльністю підприємця; з виготовленням та реалізацією певної продукції; які обгрунтовані документально.

Облік витрат відбувається в періоді, в якому вони, власне, і відбуваються. Це не залежить від того, коли вони будуть оплачені.

Інформацію про собівартість-сті продукції для аналізу можна отримати з «звіту про фінансові результати», а також з Додатка до річного бухгалтерського балансу підприємства.

Види собівартості

Собівартість буває:

  • планова і фактична, в залежності від оперативності формування;
  • цехова, загальнозаводська, повна, в залежності від включення витрат;
  • одиниці або повного обсягу продукції, в залежності від обсягу виробництва;

Способи розрахунку собівартості продукції залежить від рівня готовності самої продукції

Формула розрахунку має такий вигляд:

– за витратами на виробництво

С = МОЗ + А + Тр. + Інші Витрати,

С- собівартість,

А – амортизація,

МОЗ – матеріальні витрати,

Тр. – витрати на оплату праці плюс також відрахування в різні фонди

– валової продукції

С = виробничі витрати за вирахуванням невиробничих витрат і витрат майбутніх періодів

– готової продукції (виробнича собівартість)

С = вартість валового продукту за вирахуванням зміни залишку НЗВ,

НЗП- незавершене виробництво

– повна собівартість

С = витрати на виробництво разом з невиробничими витратами

– реалізованої продукції

С = повна разом з комерційними витратами за вирахуванням залишків нереалізованої продукції

Що стосується об’єкта калькулювання собівартості, то їм є якийсь конкретний вид продукції або робіт, послуг, вся продукція підприємства.

Ці об’єкти калькулювання можуть бути виміряні:

  • в натуральних показниках: штуки, тонни, літри, кілограми, метри і т.д .;
  • в збільшених натуральних одиницях. Наприклад, двадцять пар взуття.
  • в умовних, або умовно-натуральному вимірі. Тут вимірюється співвідношення досліджуваного показника щодо спільності: вміст речовини щодо ста відсотків чогось.
  • в вартіснихвимірниках. Наприклад, витрати на рубль готової продукції.
  • в трудових вимірниках, як норма-години;
  • в умовних вимірниках.

За оперативності контролю виділяють чотири види обліку собівартості: нормативний, попередільний, позамовний, попроцессний.

Нормативний метод має на увазі заздалегідь складену калькуляцію за окремим виробу, відстеження протягом місяця змін щодо нормативної собівартості, прийняття фактичних витрат і виявлення причин відхилення від нормативів. Після цього визначається фактична вартість з урахуванням відхилень від нормативів (збільшення або зниження щодо планової вартості).

Попроцессний спосіб використовують на підприємствах, на яких здійснюється масове виробництво одного або кількох видів продукції, яке характеризується коротким терміном технологічного процесу, на якому немає незавершеного виробництва. Попроцессний метод полягає в тому, що в облік йдуть прямі і непрямі зат-ти за всіма статтями на випуск всієї продукції. Середня ж собівартість однієї одиниці прод-ції (або послуги, або роботи) розраховують за допомогою ділення виробничих витрат за весь період (місяць) на чисельність готової продукції за цей же період (місяць). Щоб ефективно контролювати виробничі витрати, процес виробництва ділять на окремі процеси, тому метод і попроцессний.

Деякі типи виробництва діляться на кілька стадій, які проходить сировину, перш, ніж стати готовим продуктом. Такі стадії називають переділами, їх може бути кілька. Разом вони формують виробничий процес. Звідси і назва способа- попередільний. Об’єктом витрат при даному способі є переділ. Коли використовується цей метод, то прямі витрати відносять до поточного обліку по переділу, а не по категорії прод-ції, послуги або роботи. Ця методологія застосовується, не дивлячись на те, що в одному переділі можуть виходити кілька видів продукції. У більшості випадків об’єктом обліку витрат виділяють окремі види продукції або її групи, а не весь обсяг продукції.

 Коли використовується позамовний метод, відбувається облік прямих витрат по калькуляційних статтях за окремими замовленнями. Замовлення визначаються по конкретному кількості продукції певного виду. Решта витрати будуть враховані в залежності від місця виникнення, від мети їх (призначення), а також за статтями. Вони враховуються в собівартості конкретних замовлень, відповідно до обраної базі розподілу.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Іміджева реклама