Середньозважена вартість капіталу (WACC)

Середньозважена вартість капіталу

Weighted Average Cost of Capital, WACC – це показник, що дозволяє підприємству оцінювати ефективність своїх фінансових вкладень.

WACC характеризує вартість капіталу так само, як ставка банківського відсотка – вартість залучення кредиту. Тільки на відміну від банківської ставки, середньозважена вартість капіталу не має на увазі рівномірних виплат, а вимагає, щоб сумарний приведений дохід інвестора був таким же, який забезпечив би рівномірна виплата відсотків за ставкою, що дорівнює WACC. Тобто середньозважена вартість капіталу характеризує мінімально прийнятну ставку віддачі від вкладень.

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу

Середньозважена вартість капіталу визначається як сума показника вартості позикових коштів, помноженої на їх частку в структурі всього капіталу, і показника вартості власних коштів, помноженої також на їх частку в структурі всього капіталу.

  • K – обсяг інвестованого капіталу;
  • D – обсяг позикових коштів;
  • E – обсяг власного капіталу;
  • c – WACC;
  • y – необхідна або очікувана прибутковість від власного капіталу;
  • b – необхідна або очікувана прибутковість від позикових коштів;
  • XC – ставка податку на прибуток;

Застосування середньозваженої вартості капіталу

Хоча використання класичної формули розрахунку WACC призводить до досить умовним результатами, показник середньозваженої вартості капіталу широко використовується в інвестиційному аналізі, його значення використовується для дисконтування очікуваних доходів від інвестицій, розрахунку окупності проектів, в оцінці бізнесу, фінансовому менеджменті, фінансовому аналізі та інших додатках, при розрахунку такого показника економічної доданої вартості (EVA). Крім того, WACC допомагає визначити, які кошти – власні або позикові – вигідніше використовувати підприємству для фінансування тих чи інших проектів.

Структура капіталу

Вартість капіталу підприємства багато в чому залежить від його структури.

Структура капіталу (Capital structure) – це співвідношення між джерелами власних і позикових коштів, що використовуються для фінансування активів компанії. Іншими словами, структура капіталу – це сукупність короткострокових зобов’язань, довгострокових зобов’язань і власного капіталу організації.

Мета підприємства – прагнути до оптимальної структурі капіталу – щоб поєднання боргових зобов’язань і власного капіталу дозволяло максимально збільшити загальну вартість фірми. Теоретично, вважається, що для збільшення середньозваженої вартості капіталу треба збільшувати розмір позикового капіталу в максимально можливих розмірах, так як з позиції відносної вартості джерел фінансування, боргові зобов’язання дешевше акцій. Але з іншого боку, треба враховувати, що вартість фірми визначається ринковою вартістю її власного капіталу.

Коефіцієнти структури капіталу

Коефіцієнти структури капіталу – це показники, які відображають здатність підприємства погашати довгострокову заборгованість і характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів і інвесторів, які зробили довгострокові вкладення в компанію.

До коефіцієнтам структури капіталу відносяться:

1) Коефіцієнт власності (коефіцієнт автономії, коефіцієнт концентрації власного капіталу). Показує питому вагу власних коштів у загальній сумі джерел фінансування. Характеризує співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів.

Оптимальне значення коефіцієнта власності – на рівні не менше 50%. Це означає, що половина капіталу сформована за рахунок власних активів організації, а всі зобов’язання компанії можуть бути покриті її власними коштами. Чим вище цей коефіцієнт, тим більше ймовірний ризик для позикодавця.

2) Коефіцієнт фінансової залежності (коефіцієнт залучення позикового капіталу) – показує частку позикового капіталу в джерелах фінансування і характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик.

Чим вище значення коефіцієнта фінансової залежності, тим більше позик у компанії, і тим ризикованіше ситуація, яка може призвести до банкрутства підприємства. Вважається, що значення даного показника повинно бути менше 0,5.

3) Коефіцієнт захищеності кредиторів (коефіцієнт покриття відсотків) показує, скільки разів протягом року компанія заробила кошти для виплати відсотків по позиках. Коефіцієнт покриття відсотків характеризує ступінь захищеності кредиторів від непогашення фінансових зобов’язань. Розраховується як співвідношення бухгалтерського прибутку до розміру відсотків, належних до сплати. Якщо значення коефіцієнта вище 1,0, значить, у компанії достатньо прибутку для виплати відсотків по позиках.

4) Коефіцієнт покриття необоротних активів. Розраховується як співвідношення власного капіталу і довгострокових позик до вартості необоротних активів. Якщо підсумкове значення коефіцієнта вище 1,1 – це свідчить про платоспроможність підприємства в довгостроковій перспективі і стійке фінансове становище.

Перелік неповний.

...
ПОДІЛИТИСЯ: