Ринкова система, капіталізм

Ринкова економіка – це система господарських відносин, в основі якої лежать відносини купівлі-продажу і/або обміну. Це система, в якій держава не грає вирішальної ролі і при якій рішення приймаються кожним економічним суб’єктом самостійно. Ринкова економіка характеризується приватною власністю на ресурси, використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності та управління нею.

Поняття ринку

Ключовим для визначення ринкової системи є поняття ринку – системи економічних відносин між людьми, що включає в себе процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Під впливом таких чинників, як потреби людей, наявність приватної власності, поділ і спеціалізація праці, продукт праці стає товаром, який можна отримати за допомогою рівноцінного обміну на інші продукти або їх замінники (найчастіше це гроші).

Ринковий механізм включає в себе наступні елементи:

  1. • суб’єкти (продавці, покупці, посередники, державні установи і т.д.);
  2. • об’єкти (різні види товарів);
  3. • економічні зв’язки між суб’єктами, які можуть проявлятися в кооперації або конкуренції;
  4. • інформації про прийняті рішення для встановлення економічних зв’язків;
  5. • механізм ціноутворення.

Переваги ринкової системи економіки

Оскільки ринкова система має на увазі самостійність суб’єктів у прийнятті рішень, то вона дає і широкі можливості для реалізації в сфері товарного виробництва, створює умови для ефективної діяльності, що заохочує різного роду ініціативи. Можна виділити кілька явищ, розвитку яких сприяє ринкова економіка:

  1. • Ефективне використання ресурсів.
  2. • Націленість підприємств на потреби ринку: швидка реакція на зміни, готовність перебудовувати виробництво, підвищувати якість товарів і послуг і тим самим повніше задовольняти існуючий попит.
  3. • Використання інновацій у виробництві товарів, впровадження сучасних методів організації та управління.
  4. • Свобода вибору і дій споживачів, виробників.

Недоліки ринкової системи економіки

Разом з тим, ринкова система досить жорстка: вона провокує значне розшарування суспільства, не допускаючи загальної рівності в області доходів і багатства. Крім того, вона:

Не має механізму захисту навколишнього середовища і дбайливого використання невідновних ресурсів.

  • Не сприяє розвитку науки, системи освіти.
  • Чи не розвиває виробництво товарів і послуг колективного користування.
  • Чи не гарантує прав на працю, відпочинок, дохід.
  • Часто розвиток нестабільний, що загрожує інфляцією.
  • Сприяє виникненню соціальної нестабільності.

Особливості економічної моделі України

Українська модель економіки є перехідною, тобто ринкової вона в повній мірі ще не стала, але знаходиться на шляху до цього. «Перехідність» обумовлена ​​в першу чергу історичним минулим: події початку 1990-х років різко змінили економічний вектор країни, проте така швидка зміна декорацій застала зненацька більшість галузей обробної промисловості, сільськогосподарську галузь, показавши їх неконкурентоспроможність, і викликала новий перекіс в галузевій структурі – в сторону паливно-енергетичного комплексу та первинної переробки сировини. Також позначилося склалося в радянську епоху монополістична структура економіки: що зберігається тісний зв’язок політичної влади і власності істотно ускладнює формування конкурентного середовища, а також нерідко змушує вдаватися до кримінальних методів конкурентної боротьби і змушує підприємців іти «в тінь». Ці явища економічного життя характерні для більшості перехідних економік, однак в Україні є своя специфіка. Чимала частина населення ставиться позитивно до патерналізму з боку держави, в той час як соціальне утриманство (безкоштовну освіту, медицина та інші пільги) – стримуючий фактор у становленні вільного ринку. Не потрібно недооцінювати і геополітичне становище України – в соціокультурному розрізі країна виступає як сполучна ланка між Сходом і Заходом. Звідси характерна для західних культур ринкова система економіки наштовхується на типові для східних держав особливості:

  • Держава виступає в ролі регулятора економіки і найбільшого власника.
  • Нерозвиненість приватної власності.
  • Тісний зв’язок влади і власності.
  • Відсутність громадянського суспільства.
  • Безініціативність або недостатня ініціативність громадян в економічній сфері.
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Кластер