Рестрикційна фіскальна політика

Рестрикційна фіскальна політика – комплекс заходів, що проводиться для скорочення витрат держави, пов’язаних із закупівлею товарів або послуг, шляхом збільшення митних зборів і податків. Завдання фіскальної рестрикції – зниження сукупного попиту населення на споживану продукцію / послуги з метою стримування економіки країни в період інфляції.

Цілі і завдання рестрикційної фіскальної політики

Ключова мета фіксальной рестрікації укладена в штучному і контрольованому стримуванні інфляційного ростаФіскальная рестрикция – політика, яку проводить держава в період «перегріву» економіки. Подібний комплекс заходів уповноважені проводити законодавчі органи держави, що змінюють систему оподаткування і контролюючі держбюджету. Її ключова мета спрямована на стримування інфляційного зростання. При цьому основними засобами регуляції інфляції виступають:

  • скорочення державних витрат;
  • навмисне підвищення податкових ставок;
  • збільшення митних зборів і зборів.

Виходячи з цього – рестрикційна фіскальна політика орієнтується на зростаюче сальдо держбюджету, яке провокує контрольоване скорочення обсягів виробництва і зниження попиту споживачів на продукцію.

Застосування механізмів фіскальної рестрикції усередині країни дозволяє:

  • стабілізувати економічну ситуацію зі створенням умов для зростання показників економіки;
  • боротися і попереджати розвиток інфляції;
  • ліквідувати безробіття;
  • оптимізувати обсяги виробництва та товарообігу;
  • згладити економічну циклічність, підвищити точність прогнозування економічної динаміки.

Рестрикційна фіскальна політика: сутність та позитивний ефект на економіку

Рестрикційна фіскальна політика призводить до поповнення держбюджетів. В основі механізму стримування (рестрикційної фіскальної) політики лежить вплив на податкові ставки і мита. Підвищення ставок оподаткування автоматично позначається на обсягах виробництва – виробники товарів / послуг змушені нести великі витрати, пов’язані з реалізацією господарської діяльності. Для компенсації фінансових витрат виробники вдаються до штучного скорочення випуску товарів. В результаті скорочення товарообігу і зменшення асортименту продукції на ринку усувається ефект «перегріву» економіки.

Одночасно з цим рестрикційна фіскальна політика призводить до поповнення держбюджету. Основним джерелом доходів виступають збільшені податки, якими обкладаються підприємці. Однак коригування податкових ставок повинна здійснюватися на основі експертних висновків про реальну економічну ситуацію в країні, в іншому випадку зростає ризик появи стагфляції.

Рестрикційна фіскальна політика і явище стагфляції

Негативний ефект від проведення фіскальної рестрикції спостерігається при тривалому підвищенні податків. У цьому випадку ситуація в державі може ускладнитися стагфляцією. Механізм розгортання стагфляції супроводжується цілим комплексом негативних явищ: спадом ділової / виробничої активності на тлі неконтрольованої зростаючої інфляції. В кінцевому підсумку стагфляція призводить до різкого скорочення купівельної спроможності населення, безробіття, надмірного падіння сукупного попиту на товари / послуги.

Щоб попередити виникнення стагфляції, рестрикційна фіскальна політика повинна проводитися з урахуванням:

  • часу (переважно підвищення податкових ставок в короткостроковому періоді);
  • виду інфляції (фіскальна рестрикція оптимальна за умови розвитку інфляції, пов’язаної зі зростанням сукупного попиту);
  • об’єктивної оцінки економічних показників країни (облік ВВП, купівельної спроможності населення, обсягів виробництва і т.д.).
Посилання на основну публікацію